§ 4-30. Хто покриває збитки, коли картку або рахунок використали неправомірно

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 4-30. Відповідальність і власні частки відповідальності при несанкціонованих платіжних операціях

(1) Надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) несе відповідальність перед клієнтом за збитки, спричинені несанкціонованою платіжною операцією (betalingstransaksjon), пор. § 4-2, якщо інше не випливає з правил частин другої–п'ятої.
(2) Клієнт несе власну частку відповідальності до 450 крон, якщо збитки спричинені втратою, крадіжкою або неправомірним привласненням платіжного інструмента. Проте клієнт не несе такої власної частки відповідальності, якщо клієнт не міг заздалегідь виявити втрату, крадіжку або неправомірне привласнення і також не діяв шахрайським чином.
(3) Клієнт відповідає за всі збитки від несанкціонованої платіжної операції, якщо збитки спричинені тим, що клієнт через грубу необережність не виконав один або кілька своїх обов'язків за § 4-23 частиною першою або § 4-24 частиною першою. Проте якщо платіжну операцію здійснено з використанням електронного платіжного інструмента, клієнт відповідає лише в межах до 12 000 крон.
(4) Клієнт відповідає за всі збитки, якщо збитки спричинені тим, що клієнт умисно порушив свої обов'язки так, що клієнт мав розуміти, що це порушення може створити безпосередню небезпеку неправомірного використання платіжного інструмента.
(5) Клієнт не відповідає за збитки, спричинені самим надавачем платіжних послуг, особою, яка діє від імені надавача платіжних послуг, або особою, яку сам надавач платіжних послуг представляє. Якщо клієнт не діяв шахрайським чином, клієнт також не відповідає за збитки в таких випадках:
  1. коли збитки виникають після того, як клієнт повідомив відповідно до § 4-24 частини першої
  2. коли порушено обов'язок забезпечити можливість повідомлення згідно з § 4-23 частиною другою
  3. коли надавач платіжних послуг платника (betaler) не вимагав посиленої автентифікації клієнта (sterk kundeautentisering).
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 4-30

Що це означає?

Ця стаття визначає, хто несе збитки, коли хтось використав рахунок або картку без дозволу клієнта. Вихідне правило в частині першій — за збитки відповідає банк. Адже платіж вважається санкціонованим лише тоді, коли платник погодився на його виконання. Далі йдуть винятки, за якими клієнт несе повну або часткову відповідальність.

Частина друга встановлює невелику власну частку відповідальності: клієнт відповідає в межах до 450 крон, якщо збитки виникли через те, що інструмент втрачено, викрадено або неправомірно привласнено. Клієнт також звільняється від власної частки, якщо він не міг заздалегідь виявити подію і не діяв шахрайським чином.

Частина третя стосується грубої необережності (серйозної форми необережності). Якщо клієнт у такий спосіб порушив обов'язки за § 4-23 частиною першою — використовувати інструмент відповідно до умов і захищати дані безпеки — або обов'язок повідомлення за § 4-24 частиною першою, він відповідає за всі збитки. Проте якщо платіжний інструмент був електронним, відповідальність обмежена 12 000 крон. Частина четверта стосується умислу: якщо клієнт навмисно порушив обов'язки і мав розуміти, що інструмент легко можуть використати неправомірно, він відповідає за всі збитки.

Частина п'ята захищає клієнта в певних ситуаціях. Клієнт не відповідає за збитки, спричинені самим банком або кимось, хто діє від імені банку. Якщо клієнт не вчинив шахрайства, він також звільняється від відповідальності за збитки після того, як повідомив, коли банк не забезпечив можливості повідомлення, і коли банк не вимагав посиленої автентифікації клієнта (додаткової надійної ідентифікації).

Приклад: картку викрали, і злодій нею скористався. Клієнт повідомляє, щойно це виявляє. Відповідальність за загальним правилом лежить на банку. На клієнта можуть покласти власну частку відповідальності за частиною другою, якщо тільки він не міг заздалегідь виявити крадіжку. Збитки, що виникли після його повідомлення, банк покриває в будь-якому разі.

Ця стаття має кілька тісно пов'язаних статей. Пом'якшення (зменшення) відповідальності клієнта регулюється § 4-31, а § 4-32 дає клієнтові право вимагати, щоб банк повернув суму до кінця наступного робочого дня (virkedag), якщо клієнт оскаржує відповідальність і повідомив вчасно. Між банками відшкодування збитків можна вимагати згідно з § 4-33. Назва § 8-2 — «Перехідні положення», а § 1-11 стосується впровадження правил ЄЕЗ (EØS).

Пов'язані статті
Усі статті Закону про фінансові договори →
Питання на цю тему