§ 3-51. Право надавача послуг на розірвання договору

Цей параграф дає надавачеві послуг право на розірвання договору, тобто право припинити його, коли клієнт порушує договір. Основне правило — істотне порушення договору з боку клієнта. Закон також називає кілька інших ситуацій. Клієнт свідомо приховав або підробив відомості, які, як чітко зазначив надавач послуг, є передумовою для пропозиції, і це встановлено згодом. Щодо клієнта відкрито провадження у справі про банкрутство або провадження щодо врегулювання боргів (переговори з кредиторами (kreditor) про врегулювання боргу). Клієнт помирає, і жоден співборжник чи поручитель вчасно не надає належного забезпечення. Клієнт надав заставу, і умови Закону про заставу або Морського закону виконано. Очевидно, що договір буде істотно порушено, і клієнт не надає негайно забезпечення, коли цього вимагають.

Варіант із заставою відсилає до Закону про заставу § 1-9 та Морського закону § 44. Згідно з Законом про заставу § 1-9 заставодержатель може вимагати погашення забезпеченої заставою вимоги до настання строку, зокрема в разі істотного порушення сплати процентів і платежів у погашення боргу, примусового продажу предмета застави, провадження щодо врегулювання боргів або банкрутства, а також якщо предмет застави втрачено чи пошкоджено так, що забезпечення стає значно меншим. У деяких випадках заставодержатель спершу повинен попередити й дати розумний строк для виправлення ситуації. Морський закон § 44 містить аналогічні правила для боргу, забезпеченого заставою судна.

Закон також містить правило, яке діє незалежно від умов договору: надавач послуг може розірвати договір, якщо клієнт діяв явно всупереч чесності та добросовісності. Інші надавачі послуг у тій самій групі компаній мають таке саме право, якщо це об'єктивно обґрунтовано. Щодо послуг, які вже надано, діє те саме обмеження, що й у § 3-48 частині першій реченні третьому.

Споживачі мають додатковий захист. Розірвання договору можливе лише тоді, коли споживач отримав два тижні, щоб виправити ситуацію, але цей строк не діє в одному з випадків частини першої (пункт a). Вимогу щодо розірвання договору потрібно надати письмовим документом. У ньому має бути зазначено, на яких обставинах ґрунтується розірвання договору, які вимоги надавач послуг висуває згідно з § 3-52 і як клієнт може подати скаргу згідно з § 3-53. Споживач також має водночас дізнатися, як можна уникнути розірвання договору. Правила про рекламацію в § 3-47 відповідно застосовуються до вимоги щодо розірвання договору.

Наслідки розірвання договору визначено в § 3-52. Власне право клієнта на розірвання договору визначено в § 3-48, а § 3-46 відсилає сюди в разі порушення договору клієнтом. Про відшкодування збитків (erstatning) і звільнення від відповідальності йдеться в §§ 3-49 та 3-50. § 5-5 про порушення обов'язку проводити оцінку кредитоспроможності (kredittvurdering) також зазначено як параграф, що відсилає сюди.