§ 3-48. Право клієнта на розірвання договору в разі порушення

Ця стаття дає клієнту право розірвати договір (припинити його, тому що інша сторона істотно його порушила), коли надавач послуг порушує договір. Це право діє навіть тоді, коли договір має власні правила про повідомлення про розірвання договору або скасування замовлення. Якщо послугу вже надано, договір можна розірвати лише тоді, коли клієнт має незначну користь від наданого, а надавач послуг не зазнає непропорційно великих втрат. Однак якщо мету договору по суті зруйновано через порушення, це обмеження не застосовується.

Розірвання договору означає, що сторони більше не зобов'язані його виконувати. Якщо щось уже надано або сплачено, це можна вимагати повернути настільки, наскільки це можливо. Те саме стосується доходу або користі, яку сторона отримала від одержаного. Надавач послуг повинен сплатити відсотки згідно із Законом про відсотки за прострочення платежу від дня рекламації. Кожна зі сторін може вимагати, щоб повернення відбувалося одночасно, як забезпечення власної вимоги.

Приклад із ролями, визначеними законом: надавач послуг не виконує те, про що домовилися, і порушення є істотним. Клієнт вчасно повідомляє про це і розриває договір. Тоді клієнт може вимагати повернути сплачене настільки, наскільки це можливо, а надавач послуг винен відсотки від дня, коли клієнт заявив рекламацію.

§ 3-46 посилається на цю статтю як на санкцію за порушення § 3-1 частини першої, разом із відшкодуванням збитків (erstatning) згідно з § 3-49. Строк для рекламації визначено в § 3-47, а § 3-50 звільняє надавача послуг від відповідальності за надзвичайних обставин. Власне право надавача послуг на розірвання договору врегульовано в § 3-51, а його наслідки — у § 3-52. Імперативність положень закону в § 1-9 також зазначено як статтю, що посилається сюди.