§ 5-2. Оцінка кредитоспроможності: обов'язок банку перед наданням кредиту
Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська
Коротко
- Банк повинен оцінити кредитоспроможність клієнта (kunde) перед наданням кредиту, також у разі збільшення суми кредиту.
- Оцінка ґрунтується на доходах, майні, витратах та інших зобов'язаннях.
- Якщо оцінку проведено належним чином, пізніші зміни обставин не можна використовувати як заперечення проти банку, якщо інше не передбачено домовленістю.
- Порушення має наслідки відповідно до § 5-5.
Текст закону (неофіційний переклад)
§ 5-2. Оцінка кредитоспроможності
Що це означає?
Перш ніж надати кредит, банк повинен оцінити, чи клієнт справді зможе його повернути. Ця вимога діє також у разі істотного збільшення доступного кредиту. Якщо надано забезпечення, банк повинен подбати про оцінку його вартості як частини загальної картини.
Оцінка має ґрунтуватися на достатній і релевантній інформації про доходи, майно, витрати та інші фінансові зобов'язання. Банк може отримати її від самого клієнта, від компанії з інформації про борги, через пошук у базах даних або з інших відповідних джерел, якщо це необхідно.
Третя частина захищає банк, коли роботу виконано належно. Якщо оцінку проведено належним чином, клієнт не може згодом стверджувати, що обставини змінилися, і використовувати це як заперечення. Виняток — коли сторони домовилися, що ризик щодо таких обставин несе банк. Уряд може встановити детальніші правила щодо оцінки кредитоспроможності, зокрема щодо оцінки вартості забезпечення та співвідношення кредиту до вартості застави.
Цей параграф є основою для низки правил цього розділу. Перед укладенням договору споживач (forbruker) повинен отримати пояснення згідно з § 5-1. Під час збору інформації банк має обов'язок інформування згідно з § 5-3. Згідно з § 5-4 банк може надати кредит споживачеві лише тоді, коли ймовірно, що клієнт зможе платити. Якщо банк не оцінив кредитоспроможність, це має наслідки згідно з § 5-5: банк не може заперечувати споживачеві, що той мав би обмежити збитки, а деякі умови договору стають необов'язковими, тож клієнт натомість може вимагати ринкову процентну ставку.
Правила про оцінку кредитоспроможності застосовуються й в інших місцях. § 5-17 про співборжників (samskyldner) та § 6-1 про поруку (kausjon) посилаються сюди, а § 1-9 (імперативність) посилається на цей параграф. Приклад: банк отримує заявку. Перш ніж запропонувати кредит, він повинен з'ясувати доходи та витрати клієнта і, за потреби, отримати інформацію від компанії з інформації про борги. Якщо банк вірить клієнтові на слово без перевірки, він не виконав цієї вимоги.
- § 5-1Обов'язок пояснення перед тим, як ви берете кредит
- § 5-3Обов'язок інформування під час оцінки кредитоспроможності
- § 5-4Обов'язок відмовити у кредиті (avslagsplikt): банк повинен сказати «ні», коли ви не зможете обслуговувати кредит
- § 5-5Наслідки, коли банк порушує обов'язок оцінки кредитоспроможності або обов'язок відмовити у кредиті
- § 5-17Співборжники: хто за скільки відповідає, та оцінка кредитоспроможності