§ 5-2. Оцінка кредитоспроможності: обов'язок банку перед наданням кредиту

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 5-2. Оцінка кредитоспроможності

(1) Перед укладенням кредитного договору (kredittavtale), зокрема договору про істотне збільшення доступної суми кредиту, кредитодавець (kredittyter) повинен провести ретельну оцінку кредитоспроможності клієнта. Кредитодавець також повинен забезпечити оцінку вартості можливого забезпечення, яке враховується під час оцінки кредитоспроможності (kredittvurdering).
(2) Оцінка кредитоспроможності проводиться на підставі достатньої та релевантної наявної інформації про доходи, майно, витрати та інші фінансові зобов'язання клієнта. Кредитодавець у разі потреби повинен отримати цю інформацію від компанії з інформації про борги, від самого клієнта, шляхом пошуку у відповідних базах даних або з іншого відповідного джерела.
(3) Якщо оцінку кредитоспроможності проведено належним чином відповідно до першої та другої частин, не можна висувати як заперечення те, що обставини згодом відрізняються від тих, з яких виходив кредитодавець під час оцінки кредитоспроможності, якщо не було домовлено, що ризик щодо таких обставин несе кредитодавець.
(4) Уряд (Kongen) може в підзаконному акті (forskrift) встановити детальніші правила щодо оцінки кредитоспроможності, зокрема щодо оцінки вартості наданого забезпечення та співвідношення кредиту до вартості застави.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 5-2

Що це означає?

Перш ніж надати кредит, банк повинен оцінити, чи клієнт справді зможе його повернути. Ця вимога діє також у разі істотного збільшення доступного кредиту. Якщо надано забезпечення, банк повинен подбати про оцінку його вартості як частини загальної картини.

Оцінка має ґрунтуватися на достатній і релевантній інформації про доходи, майно, витрати та інші фінансові зобов'язання. Банк може отримати її від самого клієнта, від компанії з інформації про борги, через пошук у базах даних або з інших відповідних джерел, якщо це необхідно.

Третя частина захищає банк, коли роботу виконано належно. Якщо оцінку проведено належним чином, клієнт не може згодом стверджувати, що обставини змінилися, і використовувати це як заперечення. Виняток — коли сторони домовилися, що ризик щодо таких обставин несе банк. Уряд може встановити детальніші правила щодо оцінки кредитоспроможності, зокрема щодо оцінки вартості забезпечення та співвідношення кредиту до вартості застави.

Цей параграф є основою для низки правил цього розділу. Перед укладенням договору споживач (forbruker) повинен отримати пояснення згідно з § 5-1. Під час збору інформації банк має обов'язок інформування згідно з § 5-3. Згідно з § 5-4 банк може надати кредит споживачеві лише тоді, коли ймовірно, що клієнт зможе платити. Якщо банк не оцінив кредитоспроможність, це має наслідки згідно з § 5-5: банк не може заперечувати споживачеві, що той мав би обмежити збитки, а деякі умови договору стають необов'язковими, тож клієнт натомість може вимагати ринкову процентну ставку.

Правила про оцінку кредитоспроможності застосовуються й в інших місцях. § 5-17 про співборжників (samskyldner) та § 6-1 про поруку (kausjon) посилаються сюди, а § 1-9 (імперативність) посилається на цей параграф. Приклад: банк отримує заявку. Перш ніж запропонувати кредит, він повинен з'ясувати доходи та витрати клієнта і, за потреби, отримати інформацію від компанії з інформації про борги. Якщо банк вірить клієнтові на слово без перевірки, він не виконав цієї вимоги.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Запитання щодо цього параграфа