§ 5-4. Обов'язок відмовити у кредиті: банк повинен сказати «ні», якщо ви не зможете обслуговувати кредит

Обов'язок відмовити у кредиті забороняє банку надавати кредит споживачеві, який, імовірно, не зможе його сплачувати. Рішення ґрунтується на оцінці кредитоспроможності згідно з § 5-2. Банк повинен бачити, що клієнт імовірно зможе виконувати договір так, як його складено. Недостатньо того, що банк має добре забезпечення.

Закон називає обставини, які можуть враховуватися в оцінці: проміжне фінансування (короткостроковий кредит, поки людина чекає на інше фінансування), кредит для вивільнення капіталу (кредит, що вивільняє вартість, вкладену, наприклад, у житло), рефінансування (новий кредит, який замінює старий) та періоди без сплати відсотків або основної суми боргу. Також можуть враховуватися інші обставини, що впливають на вашу здатність обслуговувати кредит.

Друга частина говорить, що сама лише вартість забезпечення не може бути підставою вважати кредитоспроможність достатньою — ні поточна вартість, ні прогноз майбутньої вартості. Виняток — іпотечні кредити на ремонт або будівництво житла. Тому банк не може сказати «будинок коштує більше, ніж кредит» і на цьому зупинитися.

Уряд може встановлювати детальніші правила щодо обов'язку відмовити у кредиті, зокрема що він не діє для певних договорів. Тому ці правила слід читати разом із підзаконними актами.

Зв'язок з іншими положеннями розділу очевидний. § 5-1 зобов'язує надавати пояснення до укладення договору, § 5-3 встановлює обов'язок надавати інформацію під час оцінки, а § 5-5 визначає, що відбувається, коли банк надав кредит усупереч цьому параграфу. Параграф § 6-1 про поруку (kausjon) та § 5-5 посилаються на цей параграф. Приклад: клієнт має низький дохід і великі борги, але володіє житлом. Банк не може надати кредит лише тому, що житло покриває суму кредиту.