§ 1-2. Які розділи Закону про фінансові договори застосовуються до вашого договору

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 1-2. Сфера застосування розділів 2–6

(1) Розділ 2 стосується розрахунків за платежами та грошових вимог.
(2) Розділ 3 застосовується до всіх фінансових послуг (finansiell tjeneste) та фінансового посередництва (finansoppdrag), див. § 1-3 частини другу і третю, якщо інше не випливає з частини шостої або не встановлено окремо.
(3) Розділ 4 застосовується до договорів про рахунок (kontoavtale) та платіжних послуг (betalingstjeneste), див. § 1-5 частини першу і восьму, якщо інше не випливає з частини шостої або не встановлено окремо, див. §§ 4-47–4-52.
(4) Розділ 5 застосовується до кредитних договорів (kredittavtale), див. § 1-7 частину першу, якщо інше не випливає з частини шостої або не встановлено окремо, див. §§ 5-22 і 5-23.
(5) Розділ 6 застосовується до поруки, див. § 1-7 частину другу, якщо інше не випливає з частини шостої або не встановлено окремо, див. § 6-14.
(6) Якщо клієнт є споживачем, правила розділів 3–6 застосовуються до всіх надавачів послуг, див. § 1-4, якщо інше не встановлено окремо. Розділи 3–6 застосовуються також до договорів зі споживачем, коли кредитодавцем (kredittyter) або гарантом є муніципалітет чи фюльке. Якщо клієнт не є споживачем, правила розділів 3–6 застосовуються лише до послуг, які потребують спеціального дозволу або обов'язку повідомлення згідно із Законом про фінансові установи (finansforetaksloven), та до посередництва в наданні таких послуг, якщо інше не встановлено окремо. Розділи 3–6 не застосовуються до послуг, які отримує інший надавач послуг, якщо це не зачіпає прав клієнта чи обов'язків надавача послуг за цим законом.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 1-2

Що це означає?

Цей параграф — путівник по закону. Він визначає, які розділи застосовуються до яких видів договорів. Розділ 2 охоплює розрахунки за платежами та грошові вимоги. Розділ 3 охоплює фінансові послуги та посередництво в широкому сенсі. Розділ 4 стосується рахунків і платежів, розділ 5 — кредитів, а розділ 6 — поруки (коли одна особа ручається за кредит іншої). Щодо розділів 4–6 параграф посилається на визначення в § 1-5 і § 1-7, а також на окремі правила про винятки.

Від становища клієнта залежить, наскільки широко діють правила. Якщо клієнт є споживачем (приватною особою, яка діє поза межами своєї підприємницької чи професійної діяльності, див. § 1-4), розділи 3–6 застосовуються щодо всіх надавачів послуг. Те саме діє, коли кредит або гарантію надає муніципалітет чи фюльке. Якщо клієнт не є споживачем, наприклад це фірма, сфера застосування вужча. Тоді правила застосовуються лише до послуг, які потребують дозволу або обов'язку повідомлення згідно із Законом про фінансові установи, та до посередництва в наданні таких послуг. Приклад: приватна особа, яка бере кредит, захищена розділом 5, тоді як фірма як клієнт захищена лише тоді, коли послуга належить до тих, що потребують дозволу або обов'язку повідомлення. Правила також не застосовуються до послуг, які надавач послуг купує в іншого надавача послуг, доки це не зачіпає прав клієнта та обов'язків надавача послуг.

Визначення містяться в розділі 1. Що таке фінансовий договір (finansavtale), фінансова послуга та фінансове посередництво, сказано в § 1-3. Перший параграф, § 1-1, встановлює, що закон стосується фінансових договорів. Згідно з § 1-9, закон не можна скасувати договором, якщо це шкодить споживачеві.

Далі параграф посилається на спеціальні правила. Щодо платіжних операцій (betalingstransaksjon) § 4-47 регулює географічну сферу застосування: правила діють, коли обидва надавачі платіжних послуг (betalingstjenesteyter) перебувають у ЄЕЗ і платіж здійснюється у валюті ЄЕЗ. У разі платежу в інших валютах вони застосовуються до тієї частини, яка виконується в ЄЕЗ. § 4-52 містить окремі правила для клієнтів, молодших за 18 років. Неповнолітній, якому виповнилося 15 років, може сам укласти договір про платіжні послуги щодо коштів, якими він розпоряджається згідно із Законом про опіку (vergemålsloven), і може сам розпоряджатися таким рахунком. Щодо кредиту параграф посилається на § 5-22 і § 5-23. Перший, зокрема, виключає кредит, що випливає із судової мирової угоди, факторинг і перевищення залишку на рахунку (overtrekk). Другий містить спеціальні правила щодо лізингу (leiefinansiering). Щодо поруки параграф посилається на § 6-14, який стосується посередництва з поруки.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Запитання щодо цього параграфа