§ 1-5. Платіжна послуга, платіжний рахунок та інші поняття щодо рахунків і платежів

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 1-5. Визначення щодо договорів про рахунок і платіжних послуг

(1) У цьому законі платіжна послуга означає послугу, щодо якої діє обов'язок повідомлення або вимога окремого дозволу згідно із Законом про фінансові установи (finansforetaksloven), і яка охоплює один або кілька з таких видів господарської діяльності:
  1. внесення та зняття готівки на рахунку
  2. дії, необхідні для управління рахунком
  3. платіжні операції (betalingstransaksjoner), зокрема переказ платіжних засобів на рахунку, що здійснюється шляхом
    1. прямого дебету, ініційованого отримувачем платежу (betalingsmottaker), зокрема разового прямого дебету
    2. використання платіжної картки або подібного пристрою
    3. інструкції платника (betaler) щодо платежів із рахунку, зокрема постійних платіжних доручень (betalingsoppdrag)
  4. здійснення платіжних операцій, зазначених у літері c, за рахунок платіжних засобів, на які поширюється кредитна можливість (кредитний ліміт)
  5. випуск платіжних інструментів та еквайринг платіжних операцій
  6. переказ або отримання платіжних засобів без договору про рахунок
  7. послуги ініціювання платежу
  8. послуги надання інформації про рахунок (kontoinformasjonstjenester).
(2) У цьому законі платіжний інструмент означає персоналізований пристрій або набір процедур, погоджений між клієнтом (kunde) і надавачем платіжних послуг (betalingstjenesteyter), що використовується для ініціювання платіжних доручень.
(3) У цьому законі платіжний рахунок означає рахунок на ім'я одного або кількох клієнтів, що використовується для здійснення платіжних операцій.
(4) У цьому законі платіжні засоби означають банкноти й монети, а також депозити та кредит на рахунку і електронні гроші, як їх визначено в Законі про фінансові установи § 2-4 частині другій або в правилах, виданих на підставі Закону про фінансові установи § 2-4 частини третьої.
(5) У цьому законі платіжне доручення означає запит платника або отримувача платежу до надавача платіжних послуг про здійснення платіжної операції.
(6) У цьому законі платіжна операція означає дію, ініційовану платником або від його імені, або отримувачем платежу, з метою внесення, переказу або зняття платіжних засобів, незалежно від будь-яких базових зобов'язань між платником і отримувачем платежу.
(7) У цьому законі прямий дебет означає платіжну послугу для списання коштів із рахунку платника, коли платіжна операція ініціюється отримувачем платежу на підставі згоди, наданої власному надавачу платіжних послуг платника, надавачу платіжних послуг отримувача платежу або отримувачу платежу.
(8) У цьому законі договір про рахунок означає договір, що регулює майбутнє здійснення платіжних операцій, пов'язаних із платіжним рахунком на ім'я одного або кількох клієнтів, а також договір про депозитний рахунок у банку.
(9) У цьому законі надавач платіжних послуг означає надавача послуг (tjenesteyter), який пропонує фінансові послуги (finansielle tjenester), що охоплюються розділом 4.
(10) У цьому законі надавач рахунку (kontotilbyder) означає надавача послуг, який пропонує та веде платіжний рахунок для платника.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 1-5

Що це означає?

Цей параграф об'єднує визначення, на яких ґрунтується розділ 4 про рахунки та платежі. Частина перша визначає, що таке платіжна послуга. Послуга повинна підлягати обов'язку повідомлення або вимагати дозволу згідно із Законом про фінансові установи, і вона повинна належати до одного з кількох детально перелічених видів діяльності. Серед них — внесення та зняття готівки. Перелік настільки широкий, що до нього входить і переказ грошей без договору про рахунок.

Отже, обидва є платіжними послугами.

Інші частини містять коротші визначення. Платіжний інструмент — це персоналізований пристрій або погоджена процедура, наприклад банківська картка, що використовується для ініціювання платежів. Платіжний рахунок відкривається на ім'я одного або кількох клієнтів і використовується для платежів. Платіжні засоби — це банкноти, монети, депозити, кредит на рахунку та електронні гроші. Щодо електронних грошей закон посилається на Закон про фінансові установи § 2-4, який описує їх як електронно збережену грошову вартість, вимогу до емітента, випущену в обмін на внесені кошти та прийняту як платіжний засіб не лише емітентом. Платіжне доручення — це запит платника або отримувача про здійснення платіжної операції, а платіжна операція — це сама дія, якою гроші вносять, переказують або знімають. Прямий дебет означає, що отримувач ініціює списання з рахунку платника на підставі згоди. Договір про рахунок регулює майбутні платежі на платіжному рахунку, і депозитний рахунок у банку також сюди входить. Надавач платіжних послуг і надавач рахунку є надавачами послуг: перший надає послуги згідно з розділом 4, другий веде платіжний рахунок для платника.

Цей параграф є відправною точкою для низки інших правил. На нього посилаються § 1-2 (сфера дії розділів 2–6), § 4-48 (винятки для певних договорів зі споживачами) та § 4-49 (зняття готівки в банкоматі). Поняття «споживач» (forbruker) і «клієнт» визначено в § 1-4, а «кредитний договір» (kredittavtale) — у § 1-7.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →