§ 1-3. Що таке фінансовий договір (finansavtale), фінансова послуга (finansiell tjeneste) і фінансове посередництво (finansoppdrag)

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 1-3. Фінансовий договір, фінансова послуга і фінансове посередництво

(1) Під фінансовим договором у цьому законі розуміється договір про фінансову послугу, фінансове посередництво, розрахунки за платежами та передання грошових вимог.
(2) Під фінансовою послугою у цьому законі розуміються всі банківські послуги, кредитні послуги та платіжні послуги (betalingstjenester), а також усі послуги, що стосуються інвестицій та індивідуальних пенсій.
(3) Під фінансовим посередництвом у цьому законі розуміється посередництво щодо фінансової послуги між клієнтом (kunde) і надавачем послуг (tjenesteyter). Під посередництвом розуміється посередницька діяльність за винагороду, яка полягає в тому, щоб
  1. надавати консультації або виконувати підготовчу роботу у зв'язку з укладенням договорів про фінансові послуги
  2. укладати договори від імені надавача послуг або допомагати надавачеві послуг в адмініструванні чи виконанні договорів про фінансові послуги
  3. надавати інформацію про одну чи кілька фінансових послуг відповідно до обраних клієнтом критеріїв через вебсайт або інші засоби, зокрема складати впорядкований перелік договорів, що містить порівняння цін і продуктів або знижки на фінансову послугу, якщо клієнт має змогу прямо чи опосередковано укласти договір за допомогою вебсайту або інших засобів.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 1-3

Що це означає?

Цей параграф пояснює три базові поняття, на яких ґрунтується решта закону. Фінансовий договір — це договір про фінансову послугу, фінансове посередництво, розрахунки за платежами або передання грошової вимоги. Фінансова послуга — це все: від банківських послуг, кредиту й платежів до інвестицій та індивідуальних пенсій. Фінансове посередництво — це посередницька робота між клієнтом і надавачем послуг (тим, хто професійно пропонує такі послуги), що виконується за винагороду.

Визначення фінансового посередництва широке. Посередництво охоплює більше, ніж доведення договору до укладення: сюди належить і той, хто надає консультації або виконує підготовчу роботу до укладення фінансового договору. Те саме стосується того, хто укладає договори від імені надавача послуг або допомагає їх адмініструвати та виконувати. Онлайн-сервіси порівняння охоплені, якщо ви як користувач можете самі укласти договір через сервіс, прямо чи опосередковано. У тексті закону прямо згадано переліки, що ранжують пропозиції за ціною та продуктом або показують знижки. Приклад: клієнт користується вебсайтом, який порівнює пропозиції, і може перейти далі та укласти договір через цей сайт. Тоді такий сервіс може вважатися фінансовим посередництвом.

Ці поняття використовуються далі в розділі 1. § 1-1 визначає загальну сферу дії закону й відсилає сюди. § 1-2 використовує ці поняття, щоб визначити, які розділи застосовуються до яких послуг, і починає з того, що розділ 2 стосується розрахунків за платежами та грошових вимог. § 1-4 пояснює, хто є споживачем (forbruker), клієнтом і надавачем послуг. Окремі визначення є для платіжних послуг у § 1-5, для послуг за дорученням у § 1-6, а для кредитних договорів (kredittavtaler) і договорів поруки (kausjonsavtaler) — у § 1-7. § 1-8 визначає договори, укладені поза постійним місцем ведення діяльності, а § 1-9 встановлює, що від закону не можна відступати на шкоду споживачеві. Така послідовність показує структуру: спочатку — на що поширюється закон, потім — поняття, а потім — що правила є обов'язковими для захисту споживача.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →