§ 16. Що відбувається після розірвання договору?

Цей параграф визначає, що відбувається з грошима та матеріалами, коли договір розірвано (споживач вийшов із договору). Основне правило суворе щодо надавача послуг: якщо договір розірвано повністю, він не може вимагати оплати за роботу. Споживач не повинен платити за послугу, яку він не отримав так, як було домовлено.

Проте надавач послуг має право отримати назад матеріали тощо, якщо це можливо без суттєвих незручностей або витрат для споживача. За матеріали, які неможливо повернути, надавач послуг має право на розумну суму. Ця сума не може перевищувати цінності матеріалів для споживача. Приклад: матеріали, які ще лежать невикористаними, можна забрати, а за матеріали, які вже вбудовані й не можуть бути вилучені без великих витрат, надавач послуг має право на розумну компенсацію.

Якщо розривається лише частина роботи, що залишилася, діє інше правило. Тоді надавач послуг має право на ціну за всю послугу, але з неї вираховується те, скільки звичайно коштувало б виконання частини, що залишилася. Ідея полягає в тому, що споживач має платити за те, що фактично виконано, і не більше.

Якщо надавач послуг повинен повернути гроші повністю або частково, на цю суму нараховуються відсотки. Відсотки нараховуються з дня, коли надавач послуг отримав оплату. Тут закон посилається на інший закон — про відсотки за прострочення платежу від 17 грудня 1976 р. № 100 (Закон про відсотки за прострочення платежу, forsinkelsesrenteloven).

Цей параграф пов'язує кілька частин закону. Правила про розірвання договору через затримку (forsinkelse) містяться в § 15, а правила про розірвання через недолік (mangel) — у § 26. Крім того, § 44 про розрахунок (oppgjør) у разі розірвання договору посилається на цей параграф. Також цей параграф пов'язаний із § 11, § 12, § 13 та § 14 про затримку.