§ 15. Розірвання договору у разі затримки

Розірвати договір означає, що споживач виходить із нього. Цей параграф стосується розірвання договору через затримку. Основне правило полягає в тому, що затримка має бути суттєвою. Тому невелика затримка не дає права вийти з договору.

Існує обмеження. Якщо споживач спершу вимагав виконати послугу, він втрачає право на розірвання договору, якщо надавач послуг (tjenesteyter) виконає роботу протягом розумного часу або в межах строку, який встановив споживач. Приклад: споживач пише надавачеві послуг і вимагає завершити роботу до певного строку. Якщо роботу завершено вчасно, споживач більше не може розірвати договір, навіть якщо спочатку була затримка.

Якщо частину роботи вже виконано і це більше, ніж дрібниця, споживач, як правило, може розірвати договір лише щодо частини, яка залишилася. Тоді виконане залишається в силі. Приклад: послугу, яка має сенс лише тоді, коли її завершено повністю, і яка через затримку стає непридатною, можна розірвати повністю.

Споживачеві не завжди потрібно чекати, доки строк буде порушено. Якщо вже до початку робіт або під час них зрозуміло, що надавач послуг не уникне затримки, яка дає право на розірвання договору, договір можна розірвати заздалегідь. Суть у тому, що споживачеві не доводиться чекати на те, що однаково не станеться.

Цей параграф є одним із кількох способів захисту у разі затримки. § 11 про вимоги споживача у разі затримки посилається сюди. Окрім розірвання договору, існують правила про те, як притримати оплату (holde betalingen tilbake) (§ 13), як домогтися виконання послуги (§ 14) і про рекламацію (reklamasjon) (§ 12). Що відбувається з грошима та матеріалами (materialer) після розірвання договору, зазначено в § 16 про наслідки розірвання договору.