§ 4-33. Право банків на регрес, коли збитки спричинив хтось інший

Цей параграф регулює розрахунки між учасниками платіжного ланцюга після того, як клієнт (kunde) отримав свої гроші. Якщо банк покрив збитки згідно з § 4-28 або § 4-32, а причина полягає в іншому банку чи посереднику, банк може вимагати відшкодування витрат і збитків від того, хто їх спричинив.

Частина друга стосується надавачів послуги ініціювання платежу. Якщо такий надавач відповідає за платіж, який не було виконано правильно, він повинен негайно відшкодувати збитки, коли цього вимагає надавач рахунку. Це стосується також збитків, які виникли через те, що банк не застосував посилену автентифікацію клієнта, і суми, яку надавач рахунку мусив повернути згідно з частиною п'ятою § 4-28. Частина третя містить подібне правило щодо посиленої автентифікації клієнта: відшкодування збитків, зумовлених тим, що інший банк або посередник її не застосував, може вимагати банк, який покрив ці збитки.

Частина четверта передбачає два винятки з відповідальності. Банк не відповідає за фінансові збитки, спричинені надзвичайними обставинами поза його контролем, наслідків яких він не міг обґрунтовано передбачити або уникнути. Він також не відповідає, коли збитки виникли через те, що банк пов'язаний іншими зобов'язаннями, встановленими законом або на підставі закону.

Частина п'ята передбачає, що правила параграфа не позбавляють банк права на регрес згідно з § 2-16 або права на відшкодування збитків згідно з іншими правилами. Регрес означає повернення понесених витрат. Згідно з § 2-16 той, хто виконав грошове зобов'язання іншої особи, може одразу вимагати від боржника (skyldner) відшкодування витрат. Якщо відповідальність солідарна (від кожного можна вимагати всю суму), той, хто заплатив, може вимагати повернення від інших. Від цього положення можна відступити за домовленістю, якщо не встановлено інше.

Цей параграф стоїть останнім у низці правил про відповідальність. Відповідальність банку за операції, ініційовані платником (betaler), випливає з § 4-28, а за операції, ініційовані отримувачем, — з § 4-29. Відповідальність за несанкціоновані операції встановлено в § 4-30, а пом'якшення відповідальності клієнта — в § 4-31. Повернення коштів, коли клієнт заперечує свою відповідальність, регулює § 4-32. Назви § 4-47 та § 8-2 показують, що правила про географічну сферу дії та перехідні положення також стосуються цього параграфа.