§ 4-34. Зміна платіжного рахунку: обов'язок банку забезпечити просту процедуру

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 4-34. Зміна платіжного рахунку

(1) Надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) повинен забезпечити клієнту (kunde), який є споживачем, доступ до зрозумілої, швидкої та безпечної процедури зміни платіжного рахунку (betalingskonto), якою споживачу просто користуватися.
(2) Якщо це очевидно на користь споживача і не призводить до додаткового навантаження чи довшого строку виконання для споживача, надавач платіжних послуг, що передає, і надавач платіжних послуг, що отримує, можуть встановлювати механізми перенесення рахунку, які відступають від правил §§ 4-35 до 4-38.
(3) Під надавачем платіжних послуг, що передає, розуміється надавач платіжних послуг, від якого передаються відомості, необхідні для перенесення рахунку. Під надавачем платіжних послуг, що отримує, розуміється надавач платіжних послуг, до якого передаються відомості, необхідні для перенесення рахунку.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 4-34

Що це означає?

Ця стаття є вступом до правил про перенесення рахунку. Вона стосується клієнтів, які є споживачами. Банк повинен подбати, щоб споживач мав доступ до процедури зміни платіжного рахунку, і ця процедура має бути зрозумілою, швидкою та безпечною. Вона також має бути простою у використанні. Самі подробиці викладено в наступних статтях.

Друга частина дозволяє банкам власні рішення. Старий і новий банк можуть створювати механізми, що відступають від правил §§ 4-35 до 4-38. Умовою є те, що механізм очевидно вигідний для споживача. Він також не повинен створювати для споживача додаткового навантаження чи довшого строку виконання. Отже, такі відступи дозволені лише тоді, коли вони кращі для споживача.

Третя частина пояснює два поняття, що використовуються в усій низці статей. Надавач платіжних послуг, що передає, — це банк, з якого переносяться відомості, тобто старий банк. Надавач платіжних послуг, що отримує, — це банк, до якого переносяться відомості, тобто новий. Приклад: споживач хоче перенести свій рахунок. Тоді старий банк є тим, що передає, а новий банк — тим, що отримує.

Процес відбувається у встановленому порядку, описаному в наступних статтях. Згідно з § 4-35 споживач може надати новому банку довіреність на здійснення перенесення. Довіреність можна обмежити, а дата, яку споживач обирає для початку регулярних доручень і прямих дебетів (direktebelastning) у новому банку, не може бути раніше ніж через шість робочих днів (virkedag) після того, як новий банк отримав відомості від старого. Новий банк також повинен надати споживачу письмову копію довіреності. Стаття 4-36 зобов'язує новий банк попросити старий виконати свої завдання, а § 4-37 описує завдання старого банку.

Завдання нового банку викладено в § 4-38. Банк повинен виконати їх протягом п'яти робочих днів після отримання відомостей від старого банку. Завдання діють лише в межах, які охоплюють довіреність і відомості. Платам, пов'язаним із перенесенням рахунку, присвячено окрему статтю, § 4-41.

Пов'язані статті
Усі §§ Закону про фінансові договори →