§ 2-16. Право регресу: вимога повернути те, що ви сплатили за іншу особу

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 2-16. Право регресу (regress)

(1) Той, хто був змушений або мав право виконати грошове зобов'язання іншого боржника, може одразу вимагати від боржника повернення своїх витрат.
(2) Якщо кілька боржників несуть солідарну відповідальність за грошове зобов'язання і один із них виконав зобов'язання, цей боржник може одразу вимагати повернення своїх витрат від співборжників (samskyldnere). Якщо від одного зі співборжників не вдається отримати покриття, боржник може вимагати від інших співборжників те, що мало б припасти на кожного з них відповідно до правовідносин між ними.
(3) Від положень цього параграфа можна відступити за домовленістю, якщо інше не встановлено окремо.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 2-16

Що це означає?

Право регресу означає вимогу повернути те, що ви сплатили за іншу особу. Перша частина дає тому, хто був змушений або мав право виконати грошове зобов'язання іншої особи, право вимагати від боржника покрити ці витрати. Вимогу можна висунути одразу, без очікування.

Друга частина стосується кількох боржників, які несуть солідарну відповідальність, тобто від кожного з них можна вимагати всю суму. Якщо один із них заплатив, він може одразу вимагати повернення витрат від інших. Якщо той, хто заплатив, не отримує покриття від одного з них, він може вимагати цю частку від інших співборжників. Розподіл здійснюється відповідно до того, що діє між ними. Приклад: два боржники солідарно відповідають за одне й те саме зобов'язання, і один із них сплачує все. Той, хто заплатив, може вимагати від іншого боржника повернути його частку. Якщо в іншого боржника немає коштів, цю частину можна розподілити між іншими.

Третя частина каже, що від цих правил можна відступити за домовленістю, якщо інше не встановлено окремо. Отже, право регресу є стандартним правилом, яке сторони можуть самі змінити.

Цей параграф завершує розділ 2. Тісно пов'язані з ним § 2-8, який визнає недійсними умови, що позбавляють споживача (forbruker) права на заперечення як поручителя (kausjonist) або співборжника, і § 2-9 про повернення кредиту. На цей параграф посилаються § 4-33 (право надавача послуг (tjenesteyter) на відшкодування збитків (erstatning) за витрати тощо) і § 5-17 (відповідальність за борг та оцінка кредитоспроможності (kredittvurdering)).

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →