§ 3-49. Відшкодування збитків, коли надавач послуг порушує свої обов'язки

Цей параграф — правило закону про відшкодування збитків із боку надавача послуг. Надавач послуг відповідає за фінансові збитки, які виникли через те, що його обов'язки згідно з § 3-1 частиною першою не були виконані, якщо такі збитки можна було обґрунтовано передбачити. Саме тут застосовуються загальні вимоги закону до надавача послуг: розкривати власні конфлікти інтересів, діяти чесно й сумлінно та поводитися професійно належним чином.

Друга і третя частини розширюють відповідальність. Якщо надавач послуг залучає субпідрядника, який за договором має сприяти виконанню обов'язків, клієнт може притягнути до відповідальності і надавача послуг, і субпідрядника за збитки, спричинені субпідрядником. Якщо хтось без домовленості видає себе за надавача послуг або за його представника, надавач послуг також може відповідати за збитки клієнта. Це не застосовується, якщо від надавача послуг не можна було очікувати, що він знатиме про це, або якщо він розумними заходами намагався попередити клієнтів.

Четверта частина визначає, скільки можна вимагати. Відшкодування збитків має покривати фінансові збитки, яких клієнт фактично зазнав. Закон про відшкодування шкоди діє як коригувальний механізм: відшкодування можуть зменшити або скасувати, якщо клієнт сам сприяв збиткам або не обмежив їх. При цьому враховують поведінку, наскільки вона вплинула на шкоду, розмір шкоди та інші обставини. Відшкодування збитків також можуть пом'якшити (зменшити), коли відповідальність видається непомірно обтяжливою, зокрема з огляду на розмір шкоди, фінансові можливості відповідальної особи та наявність страхування. Крім того, четверта частина «проте» посилається на § 5-5 — параграф під назвою «Порушення обов'язку з оцінки кредитоспроможності (kredittvurdering) або обов'язку відмовити у кредиті (avslagsplikt)».

Зв'язок у розділі: § 3-46 встановлює, що порушення обов'язків надавача послуг може дати право і на розірвання договору (heving) згідно з § 3-48, і на відшкодування збитків згідно з цим параграфом, але не за порушення, спричинені обставинами з боку клієнта або іншими обставинами, за які надавач послуг не відповідає. § 3-47 вимагає, щоб клієнт подав рекламацію (reklamasjon) протягом розумного строку, а для споживача (forbruker) цей строк ніколи не може бути коротшим за два місяці. § 3-50 звільняє від відповідальності за надзвичайних обставин, які не залежать від надавача послуг. § 3-53 вимагає, щоб надавач послуг мав процедури розгляду скарг. § 3-51 і § 3-52 стосуються права надавача послуг на розірвання договору та його наслідків.

Приклад: надавач послуг діє нечесно щодо клієнта і цим порушує свої загальні обов'язки. Клієнт зазнає фінансових збитків, які надавач послуг міг обґрунтовано передбачити. У такому разі надавач послуг відповідає за ці збитки. Якби клієнт сам не вжив заходів для обмеження збитків, відшкодування могли б зменшити.