§ 4-27. Право повернути гроші, списані отримувачем (прямий дебет)

Закон про фінансові договори·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 4-27. Право платника на повернення коштів у разі прямого дебету

(1) Надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) платника повинен повернути повну суму платіжної операції (betalingstransaksjon) та втрачені відсотки, якщо платіжну операцію ініційовано отримувачем платежу (betalingsmottaker) або через нього і платник може довести, що
  1. платник не погоджував точну суму платіжної операції, див. § 4-2, та
  2. сума перевищувала ту, яку платник обґрунтовано міг очікувати з огляду на свої попередні звички користування, умови договору про рахунок та інші обставини.

На зміни валютного курсу не можна посилатися відповідно до пункту b, якщо курс було розраховано на основі погодженого довідкового обмінного курсу, див. § 3-15.

(2) Якщо не погоджено умов, зазначених у третьому абзаці, платник може вимагати повернення раніше погодженої платіжної операції, ініційованої отримувачем платежу. Вимогу про повернення необхідно пред'явити надавачу платіжних послуг платника не пізніше ніж через вісім тижнів після дня списання. Надавач платіжних послуг платника повинен повернути повну суму та втрачені відсотки протягом десяти днів після отримання вимоги.
(3) У договорі про рахунок платник і надавач платіжних послуг платника можуть погодити умову, що платник не має права на повернення коштів, якщо згоду на виконання платіжної операції було надано безпосередньо надавачу платіжних послуг платника і, коли це доречно, інформацію про майбутню платіжну операцію було надано платнику або зроблено для нього доступною щонайменше за чотири тижні до дати платежу надавачем платіжних послуг або отримувачем платежу.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 4-27

Що це означає?

Цей параграф стосується платежів, які ініціює отримувач або які проходять через отримувача, наприклад прямого дебету (direktebelastning), коли отримувач списує суму з рахунку. Згідно з першим абзацом, банк платника повинен повернути всю суму та втрачені відсотки, якщо виконано дві умови. По-перше, платник не погоджував точну суму. Платіж вважається погодженим лише тоді, коли платник дав згоду на його виконання. По-друге, сума мала бути вищою, ніж платник обґрунтовано міг очікувати з огляду на попереднє користування, договір про рахунок та інші обставини. Платник сам повинен бути здатним це довести.

Коливання курсу не дають права на повернення коштів за цим правилом, якщо обмінний курс ґрунтується на погодженому довідковому обмінному курсі. Це курс, який надає сам банк або який походить із загальнодоступного джерела.

Другий абзац надає ширше право. Якщо договір про рахунок не містить обмеження, зазначеного в третьому абзаці, платник може вимагати повернення також тих платежів, які він фактично погодив, якщо їх ініціював отримувач. Вимогу необхідно пред'явити банку платника не пізніше ніж через вісім тижнів після дня списання. Після цього банк має десять днів, щоб повернути всю суму та втрачені відсотки.

Третій абзац дозволяє сторонам домовитися, що це право в певних випадках не діє. Це стосується випадків, коли згоду було надано безпосередньо банку платника і, коли це доречно, інформацію про майбутній платіж було надано або зроблено доступною щонайменше за чотири тижні до дати платежу.

Цей параграф відрізняється від § 4-30, який стосується збитків від непогоджених операцій. Тут платіж часто спочатку погоджено, але сума або списання виявляються несподіваними. Відповідальність за виконання платежів, ініційованих отримувачем, регулює § 4-29, тоді як § 4-28 стосується платежів, які ініціює сам платник. Параграф 3-31 має назву «Інформація про безпеку, відповідальність тощо під час користування платіжними послугами», а § 4-47 стосується географічної сфери дії.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Питання щодо цього параграфа