§ 2-1. Оплата через рахунок або готівкою: право споживача (forbruker) платити готівкою

Цей параграф відкриває розділ 2 і визначає, як зазвичай здійснюється оплата. Вихідне правило — переказ на рахунок отримувача. Крім того, отримувач може визначити спосіб оплати, якщо це не спричиняє для платника істотних додаткових витрат або інших незручностей. Ця свобода не поширюється на обов'язок продавця приймати готівку від споживачів.

Третя частина — це правило про готівку для магазинів. Якщо суб'єкт підприємницької діяльності постійно продає товари або послуги споживачам у торговому приміщенні, споживач повинен мати змогу обрати оплату готівкою, якщо клієнт (kunde) може заплатити іншим способом у приміщенні або поруч із ним. Якщо продавець має решту, він також повинен запропонувати розмін, але не тоді, коли існує явна невідповідність між банкнотою та сумою до сплати. Ці правила не стосуються автоматів, приміщень без персоналу та приміщень з обмеженим доступом. Вони також не застосовуються, коли сума перевищує 20 000 крон.

Приклад: продавець пропонує оплату карткою в торговому приміщенні. Тоді він повинен також запропонувати споживачеві оплатити готівкою. Якщо продавець має решту, її слід використати, але в розміні можна відмовити, коли великою банкнотою хочуть оплатити невелику суму.

Ці правила пов'язані з рештою розділу. § 2-2 визначає, коли оплата вважається здійсненою, § 2-3 — що оплата має здійснюватися в погодженій валюті, а § 2-4 — що про плату за використання певних платіжних засобів потрібно повідомляти і для споживачів вона не може перевищувати фактичних витрат отримувача. § 2-5 регулює розподіл плат. Адміністративний штраф (overtredelsesgebyr) регулюється § 7-2, який посилається на цей параграф.