§ 1-9. Чи можна домовитися не застосовувати Закон про фінансові договори?

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Договором не можна відступити від закону на шкоду споживачам (forbruker).
Щодо інших клієнтів (kunde) договір, усталена практика або звичай можуть мати перевагу над законом.
Навіть щодо інших клієнтів існує перелік правил, від яких не можна відступити на їхню шкоду.
Від глави 1, § 3-1 частини першої, § 3-55 та глави 7 взагалі не можна відступити договором.

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 1-9. Імперативність

(1) Від закону не можна відступити договором на шкоду споживачеві.

(2) Якщо клієнт не є споживачем, закон поступається договору, усталеній практиці між сторонами або іншому звичаю, який вважається обов'язковим для сторін. За винятком правил, що застосовуються лише до споживачів, від таких положень не можна відступити на шкоду клієнтові: глава 1, § 2-4 частина перша речення друге, § 2-5, § 3-4, § 3-9, § 3-12, § 3-48, § 3-53 частина перша, §§ 3-56 – 3-58, § 4-1, § 4-2, § 4-5, § 4-6, § 4-9, § 4-12, § 4-13 частина друга речення друге і третє та частина третя, § 4-15 частина перша, § 4-16, § 4-17, § 4-18, § 4-24 за винятком строку в 13 місяців, § 4-26, § 4-28 частина друга за винятком строку в 13 місяців, § 4-29, § 4-42 частина друга, § 4-45 частини перша і друга та частина третя речення перше, § 4-50 частина четверта пункт c, § 4-52, § 5-2 частина перша речення перше та § 5-7.

(3) Від правил глави 1, § 3-1 частини першої, якщо інше не випливає зі спеціальних правових норм, § 3-55 та глави 7 не можна відступити договором.

Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 1-9

Що це означає?

Цей параграф визначає, наскільки сторони можуть домовитися не застосовувати закон. Основне правило для споживачів суворе: договір не може погіршити становище споживача порівняно із законом, див. частину першу. Тобто правила закону діють як нижня межа (мінімальний захист), нижче якої договір опуститися не може.

Клієнти, які не є споживачами, мають менший захист. Щодо них договір, усталена практика між сторонами або обов'язковий звичай (тривала й загальноприйнята практика) можуть мати перевагу над законом. Проте частина друга містить довгий перелік положень, від яких не можна відступити на шкоду клієнтові, навіть якщо клієнт не є споживачем. Правила, що застосовуються лише до споживачів, до цього переліку не входять. Серед положень переліку є § 2-5 про розподіл комісій та § 3-9 про те, як укладається договір. У переліку є ще багато інших положень, і деякі з них мають власні винятки, наприклад щодо певного строку.

Для вужчої групи правил свободи договору немає взагалі, незалежно від того, хто є клієнтом: усі положення глави 1, а також § 3-1 частина перша (якщо спеціальні правові норми не передбачають іншого), § 3-55 та вся глава 7. § 3-1 частина перша стосується того, що надавач послуг (tjenesteyter) має діяти чесно й професійно та виявляти власні конфлікти інтересів, а § 3-55 покладає функцію нагляду на Норвезький орган захисту прав споживачів (Forbrukertilsynet) і Ринкову раду (Markedsrådet).

Приклад: надавач послуг і підприємство домовляються, що одне з правил закону застосовуватиметься інакше. Така домовленість дійсна, якщо це правило не входить до переліку в частині другій. Якщо ж воно є в переліку, договір не може погіршити становище підприємства. Правила, що застосовуються лише до споживачів, на підприємство взагалі не поширюються. Якщо клієнт є споживачем, подібний договір не може послабити становище споживача. Хто є споживачем, визначається відповідно до § 1-4, а правила про вибір права містяться в § 1-10.

Пов'язані параграфи

Усі §§ Закону про фінансові договори →

Запитання щодо цього параграфа