§ 3-9. Письмовий договір, підпис і коли договір є обов'язковим для клієнта
Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська
Коротко
- Договори про фінансові послуги (finansiell tjeneste), як правило, мають бути письмовими, а споживачі (forbruker) повинні їх підписувати.
- Якщо вимог не дотримано, договір є обов'язковим для клієнта (kunde) лише тоді, коли клієнт на це не посилається або надавач послуг (tjenesteyter) доведе згоду клієнта.
- Клієнт може пізніше вимагати умови договору, а споживачі можуть вимагати їх у паперовому вигляді.
Текст закону (неофіційний переклад)
§ 3-9. Укладення договору
- щоб зміст договору на цей момент був повністю доступний клієнту в письмовому документі
- щоб використовувався надійний метод автентифікації для підтвердження укладення договору з клієнтом і з зазначеним змістом
- щоб договір було підписано, якщо клієнт є споживачем.
- якщо клієнт не бажає посилатися на відсутність обов'язковості договору, або
- якщо надавач послуг, з урахуванням характеру договору та значення умов для клієнта, доведе, що клієнт усе ж дав згоду бути зобов'язаним умовами договору.
Пункт b не застосовується до договорів поруки (kausjon), які не містять інформації про відповідальність за порукою згідно з § 3-36 частиною другою. Якщо клієнт є споживачем, пункт b також не застосовується до первинного договору про кредит або поруку, який не підписано відповідно до частини другої пункту c.
Що це означає?
Основне правило полягає в тому, що договір про фінансову послугу укладається в письмовій формі. Друга частина висуває до надавача послуг три вимоги під час укладення договору. Клієнт повинен мати доступ до повного тексту договору в документі. Надавач послуг повинен використовувати надійний метод, щоб перевірити особу та підтвердити, про що домовилися. Крім того, споживачі повинні підписати договір.
Наслідком недотримання вимог є те, що договір не є обов'язковим для клієнта. Є два винятки. Клієнт може вирішити не посилатися на те, що договір для нього не обов'язковий. Надавач послуг також може зробити договір чинним, якщо доведе, тобто зробить імовірним за допомогою доказів, що клієнт усе ж погодився з умовами. При цьому враховують характер договору та те, наскільки важливі умови для клієнта. Ці винятки мають власні винятки. Виняток щодо згоди не застосовується до договорів поруки, у яких поручитель (kausjonist) не отримав інформації, якої вимагає § 3-36 частина друга, зокрема про максимальну суму. Щодо споживачів виняток щодо згоди також не застосовується до первинного договору про кредит або поруку, який не підписано.
Четверта частина надає клієнту право і після укладення договору. На запит надавач послуг повинен негайно надати доступ до письмового документа з умовами. Споживачі можуть вимагати, щоб документ було надано в паперовому вигляді.
Цей параграф є першою ланкою в ланцюжку. До укладення договору клієнт має отримати умови та інформацію, а § 3-22 дає клієнту право вимагати їх, доки триває договірне відношення. Згідно з § 3-12 інформація, яку клієнт мав отримати згідно з § 3-22 частиною першою, стає частиною договору, а надавач послуг повинен подбати про те, щоб умови було включено до письмового договору. Якщо договір пізніше змінюють, вимоги §§ 3-9 – 3-12 відповідно застосовуються до нових умов, наскільки це доречно, згідно з § 3-13. Згідно з § 3-10 окремі послуги, які охоплюються первинним договором, не мають повторно проходити через ці вимоги, якщо первинний договір їм відповідав. § 3-11 встановлює, що кожен споживач вважається окремим клієнтом, коли в одному договорі беруть участь кілька споживачів. Правила доказування в § 3-6 застосовуються, коли клієнт оскаржує договір, укладений в електронній формі.
Приклад: споживач отримує договір, але так і не підписує його. Тоді договір не є обов'язковим, якщо тільки сам споживач не захоче на це посилатися або надавач послуг не доведе, що споживач усе ж дав згоду. Щодо первинного договору про кредит виняток щодо згоди не застосовується до споживачів, якщо договір не підписано.