§ 1-10. Вибір права: коли норвезьке право застосовується до договорів споживачів з іноземними надавачами послуг

Цей параграф визначає, правила якої країни застосовуються, коли споживач у Норвегії укладає договір з надавачем послуг в іншій країні. Перша частина передбачає, що норвезьке право застосовується, коли надавач послуг пропонував або рекламував послугу в Норвегії і наявна щонайменше одна з трьох обставин. Перша — споживач зробив те, що потрібно для укладення договору тут, у країні. Друга — надавач послуг, представник або брокер тут прийняв пропозицію, акцепт або замовлення споживача. Третя — договір укладено після поїздки за кордон з метою придбання нерухомості чи рухомого майна або фінансування покупки, і поїздку організував надавач послуг або продавець за погодженням з надавачем послуг.

Правило стосується лише споживачів, які проживають у Норвегії, і надавача послуг, що має місцезнаходження в іншій державі. Хто є споживачем, випливає з § 1-4. Надавач послуг, який ні пропонував, ні рекламував послугу тут, не підпадає під першу частину.

Друга частина встановлює межу для домовленостей про вибір права. Сторони не можуть домовитися, що правила держави за межами ЄЕЗ застосовуватимуться до кредитного договору, тісно пов'язаного з державами ЄЕЗ, якщо споживач тоді отримує слабший захист, ніж за Законом про фінансові договори. Приклад: кредитодавець (kredittyter) за межами ЄЕЗ вписує в умови, що застосовується право його країни. Якщо договір тісно пов'язаний з ЄЕЗ і споживач отримав би слабший захист, такий вибір не можна застосувати.

Параграф природно пов'язаний з § 1-9, який передбачає, що від закону не можна відступати на шкоду споживачеві. Наступний параграф, § 1-11, робить два регламенти ЄЕЗ щодо платежів законом у Норвегії.