§ 22. Рекламація (reklamasjon): як швидко потрібно повідомити про недолік

Ця стаття визначає, як довго і як споживач може скаржитися на недолік. Основне правило таке: права втрачаються, якщо надавач послуг не отримає повідомлення протягом розумного строку. Строк починається з моменту, коли споживач виявив недолік або мав його виявити. Тож недостатньо просто чекати й нічого не робити.

Крім того, існує кінцева межа. Для робіт із річчю вона становить два роки від завершення замовлення. Якщо результат розрахований на значно довший строк служби, а також для робіт із нерухомим майном, кінцевий строк становить п'ять років. Якщо надавач послуг надав гарантію або іншим чином узяв на себе відповідальність за недоліки на довший час, ці строки не застосовуються в межах дії гарантії. Приклад: споживач виявляє дефект лише через багато років після виконання робіт у житлі (bolig). Тоді вирішальним є строк у п'ять років.

Надавач послуг не може посилатися на те, що споживач поскаржився запізно, якщо сам надавач послуг діяв із грубою необережністю (недбало) або нечесно чи несумлінно. Це не дає нечесному надавачеві послуг скористатися тим, що строк минув.

Строки рекламації (reklamasjonsfrist) — не єдине обмеження в часі. Вимога може також втратити силу згідно із Законом про позовну давність, який має власні строки. У такому разі час регулює інший закон.

Ця стаття стоїть посередині правил про недоліки. Що таке недолік, визначено у § 18–§ 20, а що може вимагати споживач — у § 21. Конкретні вимоги — це усунення недоліку (retting) у § 24, зниження ціни (prisavslag) у § 25 і розірвання договору (heving) у § 26, а § 23 дає право притримати оплату (holde betalingen tilbake). Правила про вимоги до попередніх ланок у § 27 щодо рекламації відсилають до цієї статті.