§ 3-22. Обов'язок надати інформацію до укладення фінансового договору

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 3-22. Обов'язок надати інформацію до укладення договору

(1) Якщо інше спеціально не встановлено, надавач послуг (tjenesteyter) повинен заздалегідь до укладення договору надати клієнту умови договору та всю відповідну інформацію згідно з правилами, встановленими в частинах другій–шостій або на їх підставі, та §§ 3-23–3-39.
(2) Обов'язок надати інформацію згідно з §§ 3-24–3-29 застосовується до всіх договорів про фінансові послуги (finansiell tjeneste), що укладаються шляхом дистанційного продажу, а також до договорів за розділом 4, 5 і 6 незалежно від форми продажу. Обов'язок надати інформацію згідно з §§ 3-24–3-29 незалежно від форми продажу застосовується також до таких договорів:
  1. договорів про фінансове посередництво (finansoppdrag), на які не поширюється Закон про торгівлю цінними паперами (verdipapirhandelloven), Закон про фонди цінних паперів (verdipapirfondloven) або Закон про краудфандинг (folkefinansieringsloven)
  2. договорів, що укладаються зі споживачем (forbruker) про лізинг (leiefinansiering), як зазначено в § 5-23 частині другій, якщо договір діє понад 30 днів, рахуючи від закінчення місяця поставки об'єкта лізингу
  3. договорів про фінансову гарантію тощо на користь споживача.
(3) Якщо договір укладається на запит клієнта із використанням засобів дистанційного зв'язку так, що надати клієнту умови договору та інформацію до укладення договору неможливо, умови договору та інформацію слід надати клієнту негайно після укладення договору або після здійснення разової платіжної операції (betalingstransaksjon). Перше речення не обмежує правил, що застосовуються до укладення договору, зокрема вимог щодо підпису. Щодо всіх договорів про фінансові послуги, що укладаються поза постійними торговими приміщеннями надавача послуг, надавач послуг повинен забезпечити, щоб клієнт отримав інформацію про право на відмову від договору (angrerett), як зазначено в § 3-25 пункті h, навіть якщо в іншому обов'язок надати інформацію за правилами частини другої не застосовується.
(4) Доки тривають договірні відносини, клієнт може вимагати надати йому умови договору та інформацію, зазначену в частині першій.
(5) Якщо договір стосується кількох окремих послуг на однакових умовах, що надаються протягом періоду в один рік, правила частини першої застосовуються при першому наданні послуги, навіть якщо попередній договір про надання послуг не укладався. Якщо з останнього надання послуги минуло більше одного року, інформацію слід надати згідно з частиною першою.
(6) Уряд (Kongen) може підзаконним актом (forskrift) встановити детальніші правила щодо обов'язку надати інформацію для певних договорів або фінансових послуг, які повністю або частково відступають від обов'язку надати інформацію згідно з частиною першою.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 3-22

Що це означає?

Цей параграф містить основне правило: клієнт повинен отримати інформацію до укладення фінансового договору (finansavtale). Надавач послуг, тобто той, хто пропонує фінансову послугу, мусить надати клієнту як умови, так і відповідну інформацію. Це має статися заздалегідь, до укладення договору. Про яку саме інформацію йдеться, визначають правила § 3-23–§ 3-39. Якщо щось інше спеціально встановлено, воно має перевагу.

На кого поширюється обов'язок надати інформацію, залежить від форми продажу та виду договору. Для договорів, що укладаються шляхом дистанційного продажу (продаж без особистої зустрічі), вимоги § 3-24–§ 3-29 діють завжди. Для договорів за розділом 4, 5 і 6 вони діють незалежно від того, як укладається договір. Додатково, незалежно від форми продажу, сюди належать три групи: фінансова гарантія на користь споживача, лізинг зі споживачем, якщо договір діє понад 30 днів після місяця поставки, та фінансове посередництво, на яке вже не поширюються Закон про торгівлю цінними паперами, Закон про фонди цінних паперів або Закон про краудфандинг.

Закон враховує, що інформацію не завжди можна надати заздалегідь. Якщо клієнт сам замовляє послугу засобами дистанційного зв'язку, наприклад телефоном, і надати умови спочатку неможливо, їх слід надати одразу після укладення договору або здійснення разового платежу. Вимоги до самого укладення договору, зокрема щодо підпису, від цього не змінюються. Якщо продаж відбувається поза постійними приміщеннями надавача послуг, клієнт завжди повинен отримати інформацію про право на відмову від договору. Крім того, клієнт може вимагати умови та інформацію, доки тривають договірні відносини. Якщо йдеться про кілька окремих послуг на однакових умовах протягом одного року, обов'язок діє при першому наданні послуги і знову виникає, якщо з останнього разу минуло понад рік.

Цей параграф відкриває цілу низку правил про надання інформації. Як надається інформація, визначено в § 3-23: як правило, у письмовому документі, і надавач послуг виконав обов'язок також тоді, коли клієнт отримав проєкт договору з цією інформацією. Зміст поділено за темами, наприклад інформація про надавача послуг (§ 3-24), про укладення договору та зміни (§ 3-25) і про оцінку кредитоспроможності (kredittvurdering) (§ 3-29). Для пропозицій під час телефонної розмови діють окремі правила в § 3-39.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Запитання щодо цього параграфа