§ 3-8. Коли надавач послуг може заблокувати або припинити договір

Цей параграф дозволяє надавачу послуг (наприклад, банку) заблокувати або в інший спосіб припинити договір про фінансові послуги, коли це необхідно для виконання обов'язків, що випливають із закону, підзаконних актів (forskrifter) або розпорядження державного органу чи суду. Це діє незалежно від звичайних правил про повідомлення про розірвання договору та розірвання договору (припинення договору через його порушення). Це право діє лише настільки, наскільки це необхідно, і лише якщо повідомлення про розірвання договору не є альтернативою. Якщо надавач послуг може замість цього розірвати договір за правилами про повідомлення про розірвання, він повинен так і зробити.

Припинення договору тягне за собою обов'язок повідомлення. Надавач послуг повинен письмово повідомити клієнта, що не може надавати послугу і що договір припиняється. Клієнт також має отримати детальніше обґрунтування, якщо тільки це не суперечитиме обов'язкам, які є причиною припинення. У повідомленні має бути інформація про можливість подати скаргу та про можливість передати справу до органу розгляду скарг згідно з § 3-54. За можливості повідомлення має надійти до початку припинення договору. Якщо цьому заважають фактичні або правові обставини, повідомлення має бути надіслане одразу після усунення перешкоди, якщо тільки повідомляти тоді не є очевидно непотрібним.

Третя частина відсилає до правил про повідомлення про розірвання договору в інших місцях закону. У разі припинення договору про рахунок відповідно застосовуються, наскільки вони підходять, правила § 4-42 частини третьої про те, на що клієнт має право при закритті рахунку. Це положення дає клієнту право на виплату залишку з нарахованими відсотками, пропорційну частину попередньо сплачених витрат і доступ до інформації про операції, здійснені до закриття договору. У разі припинення кредитного договору відповідно застосовуються § 5-13 частини друга і третя. Третя частина цього параграфа дає клієнту право на пропорційне повернення попередньо сплачених комісій і витрат. Ці правила застосовуються лише тоді, коли інше не випливає з обов'язків, зазначених у першій частині, або з правил про розірвання договору.

Четверта частина обмежує вимоги, які клієнт може пред'явити надавачу послуг у зв'язку з припиненням договору. Клієнт може пред'явити вимоги згідно із законом лише за двох умов: надавач послуг розумів або мав би розуміти, що договір суперечитиме обставинам, які згодом призвели до припинення, і що ці обставини призведуть до припинення договору. Якщо припинення сталося через щось, у чому можна звинуватити самого клієнта, надавач послуг не несе відповідальності.

Орган розгляду скарг згідно з § 3-54 — це орган, який уряд (Kongen) може затвердити, якщо його створено за домовленістю між надавачами послуг або їхніми організаціями та організаціями, що представляють клієнтів. Уряд може видати підзаконний акт, зокрема про те, хто може передавати справи до цього органу. Цей параграф тісно пов'язаний із вимогою § 3-9 про письмову форму при укладенні договору, і повідомлення про припинення договору також має бути письмовим.

Приклад: надавач послуг отримує від державного органу розпорядження припинити доступ клієнта. Надавач послуг може заблокувати договір настільки, наскільки цього вимагає розпорядження. Клієнт має отримати письмове повідомлення, за можливості до блокування (sperring), з інформацією про можливість подати скаргу.