§ 3-13. Зміна умов договору

Цей параграф визначає, що діє, коли фінансовий договір (finansavtale) змінюється. Якщо сторони домовилися про зміну, нові умови мають розглядатися за тими самими правилами, що діють для самого укладення договору, тобто § 3-9 – § 3-12, тією мірою, якою ці правила підходять. Це означає, зокрема, що договір має бути оформлений письмово, а інформація про умови має бути включена до договору.

Друга частина захищає від швидкого погіршення умов. Зміну на шкоду клієнту можна запровадити щонайраніше через два місяці після того, як клієнт отримав повідомлення про пропозицію надавача послуг. Третя частина вимагає, щоб пропозиції щодо зміни процентних ставок, комісій чи інших витрат були обґрунтовані. Приклад: надавач послуг пропонує вищу комісію. Пропозиція має бути обґрунтована, і вона не може набрати чинності раніше ніж через два місяці після повідомлення клієнта.

Четверта частина стосується двох речей. Якщо споживач підписав договір, можна домовитися, що умови згодом можна буде змінювати з обов'язковою силою без нового підпису споживача. А пропозиція, зроблена під час телефонної розмови, про яку споживач сам не просив, не є обов'язковою, доки споживач не прийме її письмово. § 3-39 доповнює це вимогами, щоб надавач послуг у таких розмовах повідомляв про мету продажу одразу після початку розмови і щоб споживач отримав письмово інформацію про письмове прийняття до укладення договору.

Цей параграф доповнюють два сусідні. § 3-14 дозволяє сторонам домовитися, що клієнт погоджується із запропонованою зміною, якщо залишається пасивним. Тоді, щоб відхилити зміну, клієнт має повідомити про це до дати її запровадження. § 3-15 робить виняток для змін процентних ставок і курсів, що ґрунтуються на публічному орієнтирі: якщо договір це передбачає, їх можна запровадити одразу, без повідомлення, якого вимагає § 3-14 частина друга.