§ 8. Що продавець має повідомити вам до покупки

Перед укладенням договору дистанційного продажу (fjernsalg) або договору поза постійними торговельними приміщеннями (faste forretningslokaler) підприємець (næringsdrivende) повинен у чіткий і зрозумілий спосіб надати споживачеві (forbruker) інформацію про: a. основні властивості товарів або послуг тією мірою, якою це дозволяють спосіб комунікації та товари чи послуги, b. у відповідних випадках — функціональність, включно з відповідними технічними засобами захисту, товарів із цифровими елементами, цифрового контенту (digitalt innhold) і цифрових послуг (digital tjeneste), c. у відповідних випадках — сумісність і здатність до взаємодії товарів із цифровими елементами, цифрового контенту і цифрових послуг, про які підприємець знає або про які від нього можна обґрунтовано очікувати, що він знає, d. особу підприємця, як-от назву підприємства, географічну адресу і номер телефону, адресу електронної пошти та, за наявності, онлайн-засоби зв'язку, які дають споживачеві змогу зберігати всю письмову кореспонденцію на довговічному носії (varig medium), а також особу і географічну адресу підприємця, від імені якого діють і до якого споживач може звертатися з можливими скаргами, e. загальну ціну товару або послуги з урахуванням зборів, або, якщо характер товару чи послуги не дає змоги обґрунтовано розрахувати ціну заздалегідь, метод розрахунку ціни, а також можливі додаткові витрати на перевезення, доставку, поштові послуги чи інше, або, якщо їх неможливо обґрунтовано розрахувати заздалегідь, те, що такі додаткові витрати можуть виникнути. Для безстрокових договорів і договорів передплати (abonnement) загальна ціна повинна охоплювати витрати за розрахунковий період, а в разі оплати фіксованою сумою — також загальні щомісячні витрати, а якщо загальні витрати неможливо розрахувати заздалегідь — метод розрахунку ціни, f. вартість використання засобу дистанційного зв'язку, якщо вона розраховується не за базовим тарифом, g. порядок оплати, доставки, виконання, строк доставки та те, як підприємець розглядає рекламації (reklamasjon), h. наявність права на відмову від покупки, а також умови, строки і порядок використання права на відмову від покупки, див. § 20 частини перша і друга. Підприємець також повинен надати споживачеві стандартизовану форму для використання права на відмову від покупки (форма відмови від покупки (angreskjema)), i. те, що споживач повинен нести витрати на повернення товарів, якщо використовується право на відмову від покупки. Якщо товари за своєю природою зазвичай не можна повернути поштою, слід повідомити вартість повернення товарів, j. те, що споживач, який використовує право на відмову від покупки після того, як попросив розпочати надання послуги згідно з §§ 12 або 19, несе відповідальність за обґрунтовані витрати, див. § 26 частина перша, k. якщо на договір поширюються винятки з права на відмову від покупки згідно з § 22, про це слід повідомити, а також, за потреби, за яких обставин право на відмову від покупки може бути втрачено, l. юридичний обов'язок поставити товар, цифровий контент і цифрову послугу відповідно до договору, m. відповідні правила поведінки та де їх можна знайти, n. у відповідних випадках — строк дії договору і можливий мінімальний строк договору (bindingstid), або, для договорів, які є безстроковими чи продовжуються автоматично, умови розірвання договору, o. можливі депозити (depositum) або інші фінансові гарантії, сплачені або надані споживачем, та умови щодо них, p. у відповідних випадках — позасудовий механізм розгляду скарг і відшкодування збитків (erstatning), до якого приєднаний підприємець, а також порядок доступу до нього, q. у відповідних випадках — те, що ціна персоналізована на основі автоматизованих рішень, r. можливе післяпродажне обслуговування та можливі комерційні гарантії, а також умови щодо них.

Вважається, що підприємець надав інформацію згідно з частиною першою пунктами h, i та j, якщо він надав споживачеві правильно заповнену форму з інформацією про право на відмову від покупки.

Якщо підприємець спрямовує свій маркетинг на норвезьких споживачів, інформацію згідно з частиною першою слід надавати норвезькою мовою.

На публічних аукціонах (offentlig auksjon) достатньо, щоб інформацію, зазначену в частині першій пункті d, було замінено відповідною інформацією про аукціоніста (auksjonarius).

Міністерство (Departementet) може в підзаконному акті (forskrift) встановити детальніші положення про стандартизовану форму відмови від покупки, а також про те, як виконувати обов'язок надати інформацію (opplysningsplikt), зокрема про те, що інформацію про право на відмову від покупки слід надавати з використанням стандартизованої форми з інформацією про право на відмову від покупки.