§ 28. Відшкодування збитків (erstatning) у разі затримки (forsinkelse) та недоліку (mangel) з боку майстра (håndverker)

Цей параграф є основним правилом закону про повернення грошей, коли реміснича послуга пішла не так. Якщо ви як споживач зазнали фінансових збитків (økonomisk tap), бо роботу виконали надто пізно або з недоліками, ви можете вимагати, щоб майстер покрив ці збитки. Це називається відшкодуванням збитків (грошова сума, що покриває втрати). Зверніть увагу, як побудовані правила. Вам не потрібно спершу доводити, що майстер зробив щось гідне осуду. Якщо він хоче уникнути відповідальності, він сам має довести, що за збитками стоїть перешкода поза його контролем. Крім того, перешкода має бути такою, яку він не міг передбачити під час укладення договору, і такою, якої він не міг ні уникнути, ні обійти.

Відповідальність діє і тоді, коли майстер доручив частину роботи іншим, наприклад субпідряднику (underleverandør). У такому разі він звільняється лише тоді, коли й інша особа не несла б відповідальності через таку перешкоду. Приклад (вигаданий, лише з ролями із закону): надавач послуг залучає субпідрядника, який постачає із запізненням. Споживач може звернути вимогу до надавача послуг, і той має покрити збитки, якщо тільки непередбачувана перешкода не звільнила б від відповідальності й субпідрядника.

Третя частина стосується шкоди, завданої іншим речам, ніж та, на якій ви замовили роботу, а також речам, які не мають тісного зв'язку з тим, для чого ця річ призначена. Виняток із відповідальності тут інший, ніж у першій частині. Ви можете вимагати відшкодування збитків, а майстер звільняється лише тоді, коли доведе, що шкода сталася не через помилку чи необережність з його боку.

Цей параграф має кілька сусідніх, які доповнюють картину. § 29 поширює відповідальність на шкоду речам або нерухомості, поки вони перебувають у надавача послуг або іншим чином під його контролем, і встановлює, що в такому разі відповідно застосовуються правила § 28. § 30 визначає межі того, скільки ви можете отримати: фінансові збитки тією мірою, якою їх можна було передбачити. § 31 стосується стандартного відшкодування (normalerstatning) у разі затримки, тобто стандартизованого відшкодування, яке можна погодити в договорі і яке також можна вимагати згідно зі звичайною практикою в галузі. Параграфи § 11 про вимоги споживача у разі затримки та § 21 про вимоги у разі недоліків посилаються сюди, так само як і § 27 про вимоги до попередньої ланки постачання (tidligere leverandørledd).