§ 5-23. Лізинг (leiefinansiering): коли оренда вважається кредитом

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 5-23. Спеціальні правила щодо лізингу

(1) Правила розділу 5 не застосовуються до договору оренди, у якому не передбачено обов'язку орендаря стати власником.
(2) Для договорів оренди, які по суті виконують ту саму економічну функцію, що й купівля в кредит, але в яких тим не менш не передбачено обов'язку орендаря стати власником, застосовуються такі правила:
  1. Клієнт (kunde), який є споживачем, може будь-коли розірвати договір оренди. Може бути погоджено строк повідомлення про розірвання, але цей строк не може перевищувати одного місяця.
  2. Надавач послуг (tjenesteyter) може вимагати плату за розірвання договору оренди лише в тому разі, якщо з моменту набрання договором чинності минуло менше трьох місяців. Плата та раніше сплачені орендні платежі разом не можуть перевищувати орендної плати за три місяці. Якщо це письмово передбачено в договорі оренди, надавач послуг може замість погодженої орендної плати вимагати орендну плату за своїми звичайними умовами оренди за той період, протягом якого клієнт користувався річчю.
(3) Уряд (Kongen) може у підзаконному акті (forskrift) встановити детальніші правила щодо лізингу.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 5-23

Що це означає?

Цей параграф визначає, як договори оренди розглядаються в межах правил про кредит. Вихідне положення таке: розділ 5 не застосовується до оренди, за якої орендар не зобов'язаний набути річ у власність.

Однак існує проміжна група. Деякі договори оренди на практиці дають той самий економічний результат, що й купівля в кредит, хоча орендар не мусить ставати власником. Для них діють певні спеціальні правила. Споживач може розірвати договір будь-коли, а погоджений строк повідомлення не може бути довшим за один місяць.

Орендодавець може вимагати плату за розірвання лише протягом перших трьох місяців після того, як договір набрав чинності. Ця плата разом із уже сплаченою орендною платою не може перевищувати орендної плати за три місяці. Якщо це письмово зазначено в договорі, орендодавець може натомість вимагати орендну плату за своїми звичайними умовами за той час, протягом якого клієнт мав річ. Уряд може видавати додаткові підзаконні акти щодо лізингу.

Зв'язок з рештою закону такий: § 5-22 перелічує кредитні договори (kredittavtaler), на які не поширюється цей розділ, тоді як § 5-23 проводить межу з орендою. На цей параграф посилаються § 1-2 (сфера дії розділів 2–6), § 1-7 (визначення для кредитних договорів і договорів поруки (kausjon)) та § 3-22 (обов'язок надання інформації до укладення договору).

Приклад: споживач орендує річ за договором, побудованим як поступова виплата, але без обов'язку її купити. Через два місяці споживач розриває договір. Орендодавець може стягнути плату за розірвання, але ця плата разом зі сплаченою орендною платою не може перевищувати орендної плати за три місяці.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Запитання на цю тему