§ 5-22. Винятки з правил про кредитні договори (kredittavtaler)

Розділ 5 надає споживачам (forbrukere) та іншим клієнтам багато прав щодо кредиту. Цей параграф повністю виводить деякі види кредиту з-під дії розділу. Серед них — факторинг (коли компанія продає свої вимоги до боржників далі), перевищення залишку на рахунку та кредит, що є результатом судової мирової угоди. Позики власним працівникам також не підпадають під дію розділу, якщо ставка нижча за ринкову, а кредитування не належить до основної діяльності роботодавця.

Останній виняток стосується відстрочення платежу від продавця. Воно не підпадає під дію розділу, якщо надається безкоштовно або майже безкоштовно і не передбачається на строк понад 90 днів. Виняток перестає діяти, якщо грошову вимогу продають далі до настання строку платежу. Тоді клієнт отримує захист, передбачений розділом.

Друга частина містить окреме правило для кредитів під заставу речі, тобто кредитів, за якими клієнт відповідає лише річчю, переданою як застава (pant). Тут діють лише два положення: § 3-22 про обов'язок надати інформацію до укладення договору та § 5-1 про обов'язок надати пояснення. Згідно з § 3-22 надавач послуг (tjenesteyter) повинен завчасно надати клієнтові умови договору та відповідну інформацію, якщо не встановлено інше. Згідно з § 5-1 банк повинен надати споживачам індивідуальні пояснення щодо найважливіших характеристик кредитного договору, значення можливих додаткових умов і наслідків порушення договору.

Цей параграф слід розглядати разом із § 5-23, який виводить з-під дії розділу договори оренди без обов'язку стати власником. § 1-2, що визначає сферу дії розділів 2–6, посилається на це положення. Тому правила розділу про співборжників (samskyldnere), наприклад § 5-21, не застосовуються до кредиту, на який поширюється цей виняток.

Приклад: споживач має кредит під заставу речі, за яким за борг відповідає лише передана річ. Банк однак повинен надати інформацію до укладення договору і пояснити, що це за кредит.