§ 4-47. Коли платіжні правила діють у транскордонних платежах?

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 4-47. Географічна сфера дії правил про платіжні операції

(1) Правила закону про платіжні операції (betalingstransaksjoner) застосовуються, коли і надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) платника (betaler), і надавач платіжних послуг отримувача платежу (betalingsmottaker), або, залежно від обставин, єдиний надавач платіжних послуг у платіжній операції, засновані в межах ЄЕЗ, а платіжна операція здійснюється у валюті однієї з держав ЄЕЗ. Якщо платіжна операція здійснюється у валюті, яка не є валютою жодної з держав ЄЕЗ, правила закону про платіжні операції застосовуються до тих частин платіжної операції, які здійснюються в ЄЕЗ, за винятком правил розділу 3 про обов'язок надавати інформацію про максимальний строк виконання платіжної операції, § 4-11 першої, другої та четвертої частин, § 4-12 другої та третьої частин і § 4-13 другої та третьої частин.
(2) Якщо лише один із надавачів платіжних послуг заснований у межах ЄЕЗ, правила закону про платіжні операції застосовуються до тих частин платіжної операції, які здійснюються в ЄЕЗ, за винятком правил розділу 3 про обов'язок надавати інформацію про максимальний строк виконання платіжної операції, § 3-31 пункту g, § 4-11 першої та другої частин, § 4-13 другої та третьої частин, § 4-27, § 4-28, § 4-29 та § 4-33.
(3) Уряд може в підзаконному акті встановити спеціальні правила щодо платіжних операцій до країн за межами ЄЕЗ і з таких країн, а також щодо внутрішніх валютних операцій в інших валютах, ніж валюта однієї з держав ЄЕЗ.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 4-47

Що це означає?

Цей параграф визначає, коли правила закону про платіжні операції (перекази грошей) діють у транскордонних платежах. Основне правило таке: правила діють, коли обидва банки, що беруть участь у платежі, тобто і банк платника, і банк отримувача, засновані в ЄЕЗ, а платіж здійснюється у валюті однієї з держав ЄЕЗ. Якщо валюта інша, правила діють лише щодо тієї частини платежу, яка здійснюється в ЄЕЗ. У такому разі деякі правила не застосовуються: вимога надавати інформацію про максимальний строк виконання та окремі частини § 4-11, § 4-12 і § 4-13.

Якщо лише один із банків заснований у ЄЕЗ, правила знову діють тільки щодо тієї частини, яка здійснюється в ЄЕЗ. Тоді не застосовується ще більше правил, зокрема § 4-27 про повернення коштів при прямому дебеті (direktebelastning), § 4-28 і § 4-29 про відповідальність за операції та § 4-33 про право надавача послуг (tjenesteyter) на відшкодування збитків (erstatning) за понесені витрати. Також не застосовуються частини § 4-11 і § 4-13 та один пункт § 3-31. Приклад: платник у Норвегії надсилає гроші отримувачеві, банк якого розташований за межами ЄЕЗ. У такому разі лише один банк перебуває в ЄЕЗ, і правила діють щодо тієї частини, яка здійснюється тут.

Винятки стають зрозумілими, якщо подивитися, що кажуть правила, які не застосовуються. § 4-11 встановлює строки переказу: той самий робочий день (virkedag) для внутрішніх платежів у кронах, четвертий наступний робочий день для інших платежів отримувачеві в ЄЕЗ і сьомий робочий день для платежів отримувачеві за межами ЄЕЗ, якщо не домовлено інакше. § 4-12 стосується нарахування відсотків і зарахування коштів на рахунок, а § 4-13 — права утримання та зарахування зустрічних вимог (motregning) щодо коштів на рахунку.

Третя частина дозволяє уряду встановлювати в підзаконному акті окремі правила щодо платежів до країн за межами ЄЕЗ і з таких країн, а також щодо внутрішніх валютних операцій в інших валютах, ніж валюта однієї з держав ЄЕЗ. Цей параграф є першим із низки спеціальних правил, якими завершується розділ 4, і § 1-2 посилається на нього.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →