§ 3-41. Право на відмову від фінансових договорів

Право на відмову від договору дає споживачеві можливість вийти з договору після його укладення. Цей параграф визначає, коли таке право існує. По-перше, воно діє для кредитних договорів і договорів поруки, але не для договорів із періодом для роздумів згідно з § 3-40. По-друге, воно діє для всіх видів фінансових послуг, що продаються шляхом дистанційного продажу. По-третє, воно діє для договорів, укладених поза постійними торговими приміщеннями надавача послуг.

Для дистанційного продажу є два винятки. Право на відмову від договору не діє для послуг, ціна яких залежить від ринкових коливань, які надавач послуг не контролює, якщо ці коливання можуть статися до закінчення строку для відмови. Воно також не діє для договорів, за якими обидві сторони вже виконали все, що мали, на пряме бажання споживача і до того, як він скористався правом на відмову. Уряд може підзаконним актом встановити додаткові правила, зокрема щодо форми відмови та щодо послуг, які слід виключити.

Якщо споживач скористається правом на відмову від договору, обов'язок виконати договір припиняється для обох сторін. Якщо щось уже було надано чи сплачено, це повертається згідно з §§ 3-43 – 3-45. У разі кредиту споживач повертає суму кредиту з нарахованими відсотками протягом 30 днів, див. § 3-43. У разі дистанційного продажу від споживача можуть вимагати оплату лише за фактично надану послугу, див. § 3-44. У разі договорів, укладених поза торговими приміщеннями, надавач послуг має повернути кошти протягом 14 днів, див. § 3-45.

Строк для використання права на відмову від договору зазначено в § 3-42: 14 календарних днів і 30 — для індивідуальної пенсійної послуги. Приклад із ролями, визначеними законом: споживач укладає договір про фінансову послугу шляхом дистанційного продажу і передумує. Споживач повідомляє надавача послуг у межах строку, і тоді договір припиняється для обох сторін.