§ 3-44. Якщо ви відмовляєтеся від договору, укладеного шляхом дистанційного продажу: що потрібно сплатити й повернути

Цей параграф визначає, що відбувається з грошима, коли споживач відмовляється від договору, укладеного шляхом дистанційного продажу. Від споживача можна вимагати оплату лише за ту частину послуги, яку фактично надано. Сума має відповідати тому, скільки надано порівняно з усім договором. Право на таку оплату передбачає дві умови: послугу почали надавати на бажання споживача, і споживача було поінформовано про суму згідно з § 3-25 пункт h, пор. § 3-22.

Обидві сторони мають 30 днів, щоб усе врегулювати. Надавач послуг має повернути те, що отримав, за винятком суми за надану частину, якнайшвидше і не пізніше ніж через 30 днів після отримання повідомлення. Споживач, зі свого боку, має повернути отримані суми та цінності. Строк для споживача становить 30 днів від дня надсилання повідомлення.

Якщо з фінансовою послугою через договір дистанційного продажу пов'язана інша послуга, то коли споживач використовує право на відмову від договору, скасовується і вона, без права надавача послуг вимагати плату. Те саме стосується випадків, коли пов'язану послугу надає третя сторона за договором із надавачем послуг. Тоді надавач послуг має повідомити третю сторону негайно після отримання повідомлення від споживача.

Для кредитних договорів, укладених шляхом дистанційного продажу, натомість діє § 3-43 з окремими правилами про повернення суми кредиту та процентів. Право на відмову від договору при дистанційному продажу випливає з § 3-41 друга частина, де також є винятки для послуг, ціна яких залежить від коливань на фінансовому ринку. Строк для надсилання повідомлення вказано в § 3-42. Приклад із ролями, передбаченими законом: споживач попросив надавача послуг одразу почати надання послуги, а потім використав право на відмову від договору. У такому разі споживач платить за те, що надано, а не за весь договір.