§ 3-3. Вимоги до умов і реклами фінансових договорів

Цей параграф встановлює вимоги до того, як надавач послуг (той, хто професійно пропонує фінансові послуги (finansiell tjeneste)) оприлюднює свої умови. Загальні умови, тобто стандартні умови, що діють для всіх клієнтів (kunde), мають бути легко доступні як на вебсайті, так і в місці продажу. Споживач (приватна особа) може попросити отримати їх на папері. Мова має бути зрозумілою та легкою для читання норвезькою, а умови повинні мати однакову структуру. Ціни мають бути вказані в норвезьких кронах.

Друга частина стосується реклами фінансових договорів, яка має відповідати Закону про маркетинг. Закон про маркетинг забороняє недобросовісну комерційну практику. Практика є недобросовісною, якщо вона суперечить добрим звичаям щодо споживачів і, ймовірно, змусить споживачів зробити інший вибір, ніж вони зробили б інакше. Якщо реклама спрямована на певну групу, наприклад особливо вразливих споживачів, її оцінюють з погляду цієї групи. Оманлива або агресивна практика завжди є недобросовісною. Третя частина дозволяє ухвалити підзаконний акт із конкретнішими вимогами до умов і до реклами фінансових договорів.

Сусідні положення доповнюють цей параграф: § 3-2 дозволяє електронні повідомлення, якщо це відбувається надійним способом, § 3-4 стосується інформації для клієнтів, які мають опікуна (verge), а § 3-9 як загальне правило вимагає, щоб договір укладався у вигляді письмового документа. Правила доказування в § 3-5, § 3-6 і § 3-7 визначають, хто і що має довести в разі спору. § 3-8 за певних умов дозволяє надавачу послуг заблокувати або припинити договір.

Приклад: споживачка порівнює двох постачальників і хоче прочитати умови, перш ніж ухвалити рішення. У такому разі умови мають бути розміщені на вебсайті надавача послуг, і вона може попросити паперовий примірник. Якщо вона натрапить на рекламу, яка обіцяє більше, ніж дає послуга, саме Закон про маркетинг визначає, чи є така практика законною. § 7-1 має заголовок «Покарання» і посилається на цей параграф.