§ 3-4. Особи з опікуном: хто отримує інформацію від банку?

Вирішальним є вік клієнта. Якщо клієнтові менше 18 років, інформацію, як правило, отримує опікун або опікуни. Якщо клієнтові виповнилося 18 років, але він усе одно має опікуна, інформацію отримують і клієнт, і опікун. Клієнти, яким виповнилося 12 років, можуть самі попросити переглянути інформацію про свої відносини з надавачем послуг, і надавач послуг зобов'язаний її надати.

На практиці ці правила стосуються як інформації, якої вимагає закон, так і інформації, що випливає з самого договору. Приклад із ролями, передбаченими законом: клієнт віком 13 років просить надавача послуг показати, що зареєстровано щодо його відносин із ним. Хоча зазвичай інформацію отримує опікун, надавач послуг не може відхилити звернення клієнта. Крім того, уряд може підзаконним актом визначити, що губернатор округу також має отримувати таку інформацію, і може встановити винятки з правил цього параграфа.

Параграф посилається на важливий виняток у § 4-52. Там сказано, що неповнолітній, якому виповнилося 15 років, може укласти договір про платіжні послуги щодо коштів, якими він розпоряджається відповідно до Закону про опіку (vergemålsloven), і тоді може сам розпоряджатися рахунком. Опікун може відкрити рахунок на ім'я неповнолітнього без згоди іншого опікуна, але має повідомити, якщо опікунів кілька. У такому разі банк повинен поінформувати іншого опікуна. Якщо клієнт має кількох опікунів, вони, як правило, розпоряджаються рахунком спільно.

Цей параграф належить до загальних правил розділу 3. Повідомлення відповідно до закону можна надсилати в електронному вигляді, якщо це відбувається надійним способом, див. § 3-2. Це положення також згадується в § 1-9, у назві якого йдеться про обов'язковий характер закону.