§ 10. Як має надаватися інформація перед туристичним пакетом

Закон про туристичні пакети (Pakkereiseloven)·LOV-2018-06-15-32

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Інформація має бути чіткою та виділеною. Якщо договір укладають телефоном, її надають під час розмови.
Якщо маркетинг через дистанційний продаж (fjernsalg) або продаж поза торговельними приміщеннями (salg utenom faste forretningslokaler) спрямований на Норвегію, інформацію надають норвезькою мовою.
П'ять основних відомостей стають частиною договору. Їх можна змінити лише за прямою згодою сторін.
Якщо онлайн-бронювання пов'язані між собою, кожен продавець надає інформацію про свою власну послугу.

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 10. Детальніше про обов'язок інформування (opplysningsplikt) відповідно до § 9

Інформація, зазначена в § 9 частині першій, має надаватися чітко, зрозуміло та у виділеній формі. Якщо інформацію надають письмово, вона має бути легкою для читання. Якщо договір про туристичний пакет (pakkereiseavtale) укладається телефоном, інформацію надають під час телефонної розмови.

Якщо суб'єкт господарювання (næringsdrivende) спрямовує свій маркетинг через дистанційний продаж і продаж поза торговельними приміщеннями, див. Закон про право на відмову від договору (angrerettloven) § 5 пункти b і d, на мандрівників (reisende) у королівстві, інформацію, зазначену в § 9 частині першій, надають норвезькою мовою.

Якщо інформація змінюється, про зміни треба повідомити мандрівника чітко, зрозуміло та у виділеній формі до укладення договору. Інформація, зазначена в § 9 частині першій пунктах a, c, d, e і g, є невід'ємною частиною договору про туристичний пакет і не може бути змінена, якщо сторони прямо не домовляться про зміни.

Якщо ім'я мандрівника, платіжні дані та адреси електронної пошти передаються від організатора (arrangør) одному або кільком іншим суб'єктам господарювання відповідно до § 6 частини першої пункту b підпункту 5, усі ці суб'єкти господарювання надають інформацію, зазначену в § 9 частині першій, щодо своєї туристичної послуги (reisetjeneste).

Міністерство (departementet) може підзаконним актом (forskrift) встановити детальніші положення про те, як виконувати обов'язок інформування, зокрема про стандартні інформаційні форми (standardiserte opplysningsskjemaer).

Джерело: Lovdata — Pakkereiseloven (Закон про туристичні пакети) § 10

Що це означає?

Цей параграф не визначає, яку саме інформацію треба надати. Це встановлює § 9. Тут ідеться про те, як інформацію треба надавати. Вона має бути легкою для розуміння й чітко виділятися серед решти тексту. Якщо інформацію надають письмово, її має бути легко читати. Якщо ви бронюєте телефоном, продавець повинен надати інформацію під час самої розмови, а не лише надіслати її згодом.

Мова — окреме питання. Якщо продавець спрямовує маркетинг на мандрівників у Норвегії через дистанційний продаж або продаж поза торговельними приміщеннями, інформація має бути норвезькою мовою. Ці поняття пояснює § 5 Закону про право на відмову від договору. Дистанційний продаж — це договори, під час укладення яких сторони не перебувають фізично в одному місці одночасно, наприклад в інтернеті. Продаж поза торговельними приміщеннями охоплює, зокрема, договори, укладені в присутності продавця в іншому місці, ніж його постійна точка продажу.

Якщо інформація змінюється до укладення договору, про зміни треба повідомити так само чітко. П'ять відомостей, зазначених у § 9 частині першій, стають постійною частиною договору. Згодом їх можна змінити лише тоді, коли обидві сторони прямо про це домовляться. Одностороння зміна з боку продавця не має сили.

Під час пов'язаних онлайн-бронювань ім'я, платіжні дані та адреса електронної пошти передаються від одного продавця іншому. Такі бронювання можуть становити туристичний пакет (pakkereise) відповідно до § 6. У такому разі кожен продавець повинен надати інформацію про туристичну послугу, яку він сам надає. Крім того, § 14 визначає, яке повідомлення організатору повинен надати той, хто отримує ці дані.

Цей параграф пов'язаний з кількома сусідніми параграфами. § 11 визначає, що має містити сам договір або підтвердження, а § 12 встановлює вимоги до мови договору. § 13 вимагає виділяти ключову інформацію безпосередньо перед електронним бронюванням. Якщо вас не повідомили про додаткові витрати (tilleggskostnader), вам не доведеться їх нести згідно з § 16. Згідно з § 17 саме суб'єкт господарювання повинен довести, що обов'язок інформування виконано. До цього розділу належить і § 15, який стосується документів та інформації перед від'їздом.

Міністерство може підзаконним актом встановити детальніші правила про те, як виконувати цей обов'язок, зокрема про стандартні форми. Згідно з § 9 організатор або посередник (formidler) також повинен надати стандартну інформацію на такій формі.

Пов'язані параграфи

Усі §§ Закону про туристичні пакети →