§ 11. Що має містити договір про туристичний пакет (pakkereiseavtale) або підтвердження

Цей параграф визначає, що має містити сам договір про подорож або підтвердження, яке ви отримуєте після покупки. Усе, про що треба було повідомити заздалегідь відповідно до § 9, має бути повторено тут. Крім того, додається низка пунктів, які стають актуальними лише після укладення договору.

Серед додаткових пунктів — особливі вимоги, про які ви просили і на які організатор погодився. У договорі також має бути зазначено, що організатор відповідає за належне надання всіх туристичних послуг і що організатор повинен допомагати мандрівникам, які опинилися у скрутному становищі. Обов'язок надати допомогу закріплено в § 36. Організатор повинен швидко надати належну допомогу, наприклад інформацію про медичні послуги, місцеві органи влади та консульську допомогу, а також допомогти зв'язатися з іншими людьми й знайти нові туристичні послуги. Якщо ви самі спричинили труднощі умисно (forsettlig) або з необережності (uaktsomt), організатор може вимагати розумний збір (gebyr), але не більший за свої фактичні витрати.

Далі договір має містити контактні дані. Ідеться про Норвезький фонд туристичних гарантій і контактний пункт або місцевого представника, до якого ви можете швидко звернутися, щоб попросити допомоги або поскаржитися на недоліки під час подорожі. Вам також мають повідомити, що ви самі повинні повідомити про недоліки, щойно їх виявите. Якщо неповнолітня особа подорожує без батьків або іншої уповноваженої особи, а подорож включає ночівлю, договір має містити інформацію, яка дає змогу безпосередньо зв'язатися з дитиною або відповідальною особою.

Крім того, договір має інформувати про можливості подання скарг: власний розгляд скарг продавцем, позасудовий розгляд скарг, органи розгляду скарг, до яких належить продавець, та онлайн-платформу для вирішення спорів. Тут закон посилається на Закон про затвердження органів вирішення споживчих спорів § 12. Згідно з ним, орган розгляду скарг повинен дати споживачеві змогу подати скаргу як в електронній, так і в паперовій формі, а на прохання — допомогти скласти скаргу. Орган також повинен мати змогу приймати скарги через онлайн-платформу ЄС для вирішення спорів. Насамкінець договір має інформувати про право передати подорож іншій особі. Відповідно до § 18, особа, якій передають подорож, повинна відповідати умовам договору, а організатор має отримати розумне повідомлення на довговічному носії (varig medium). Повідомлення не пізніше ніж за сім днів до відправлення завжди вважається розумним.

Частина друга робить інформаційні матеріали частиною договору. Це стосується матеріалів, які організатор підготував сам або на які він посилається. Виняток становить інформація, щодо якої слід припустити, що вона не мала значення для вашого рішення забронювати подорож.

Цей параграф треба читати разом із сусідніми. § 14 стосується пов'язаних бронювань. § 16 і § 17 передбачають, що мандрівник не повинен нести витрати, про які його не повідомили, і що тягар доказування (bevisbyrde) лежить на суб'єкті господарювання. Параграфи § 12, § 14 і § 20 самі посилаються на цей параграф.