§ 7. Стягнення власних грошових вимог
Компанії зазвичай не потрібна ліцензія на стягнення боргів (inkassobevilling), щоб стягувати власні гроші. Але § 7 дає уряду повноваження це змінити — і в будь-якому разі компанія завжди зобов'язана дотримуватися найважливіших правил про належну практику стягнення боргів (god inkassoskikk) та обов'язок попередження.
Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська
Текст закону (неофіційний переклад)
Король у Державній раді (Kongen) може визначити, що §§ 4 і 5 повністю або частково застосовуються до кредиторів (fordringshavere), які постійно стягують власні грошові вимоги (pengekrav) певного виду. Це може бути визначено постановою (forskrift) для окремих груп кредиторів або індивідуальним рішенням для конкретних кредиторів. Король у Державній раді водночас визначає, які з інших положень закону застосовуються до стягнення.
Що це означає?
Закон про стягнення боргів розрізняє дві ситуації. Перша — колекторська компанія (inkassoselskap), яка працює на інших: вона стягує гроші від імені того, кому щось винні. Друга — компанія, яка стягує власні гроші безпосередньо, без залучення колекторського агентства (inkassobyrå).
Першій групі потрібна ліцензія на стягнення боргів. Другій групі вона, як правило, не потрібна. Постачальник електроенергії, стоматолог, фітнес-центр — вони можуть надсилати нагадування про оплату (purringer) і стягувати те, що ви їм винні, не звертаючись по дозвіл до Управління фінансового нагляду Норвегії (Finanstilsynet).
Саме тут вступає в дію § 7. Цей параграф дає уряду можливість сказати: «Компанії такого типу займаються цим у такому обсязі, що їм усе ж таки слід мати ліцензію». Це можна зробити для цілих галузей через постанову або для однієї конкретної компанії через індивідуальне рішення.
На практиці це застосовується відносно рідко. Але такий механізм існує, і про нього важливо знати.
Що це означає для вас, якщо ви винні гроші компанії?
Найважливіше таке: навіть якщо компанії не потрібна ліцензія для стягнення власних вимог, це не означає, що вона може робити все, що хоче. Закон встановлює, що §§ 8–13 — правила про належну практику стягнення боргів, попередження про стягнення (inkassovarsel), вимогу про оплату (betalingsoppfordring) і порядок розгляду справ — застосовуються до будь-якого стягнення, зокрема й власних вимог.
Це означає, що ваш постачальник електроенергії все одно мусить надіслати вам письмове попередження про стягнення зі строком щонайменше 14 днів, перш ніж почати заходи зі стягнення боргів. Він так само не може погрожувати, тиснути чи діяти у спосіб, що суперечить належній практиці стягнення боргів. Ви маєте ті самі права незалежно від того, чи звертається до вас Lindorff (зовнішнє колекторське агентство), чи сам постачальник електроенергії.
Від чого компанії без ліцензії насправді звільнені, — це більш технічні вимоги до підприємства як такого: вимоги щодо організації, надання забезпечення (sikkerhetsstillelse) і нагляду (tilsyn). Але правила поведінки діють у повному обсязі.
Кого це стосується на практиці?
Багато повсякденних кредиторів (kreditorer) стягують власні вимоги безпосередньо:
Електро- та енергетичні компанії надсилають власні нагадування про оплату і попередження про стягнення. Так само роблять постачальники інтернету та мобільного зв'язку. Стоматологи, фізіотерапевти та інші медичні заклади можуть стягувати неоплачені рахунки. Дитячі садки та школи можуть мати власні процедури. Житлові кооперативи та об'єднання співвласників стягують заборгованість з орендної плати та спільних витрат.
Усі вони, як правило, звільнені від вимоги мати ліцензію — але не від матеріальних правил про те, як має відбуватися стягнення.
Приклад
Маріус має абонемент на широкосмуговий інтернет і забуває оплатити два рахунки. Інтернет-провайдер надсилає нагадування про оплату, а потім попередження про стягнення зі строком 14 днів — усе безпосередньо від власного відділу стягнення, без залучення зовнішнього колекторського агентства. Це цілком законно. Але якщо провайдер дзвонить Маріусу п'ять разів на день, використовує погрозливі вислови або звертається до його роботодавця, це порушення § 8 про належну практику стягнення боргів — незважаючи на те, що провайдерові не потрібна ліцензія. Маріус може поскаржитися на таку поведінку до Управління фінансового нагляду Норвегії або до Комісії зі скарг щодо стягнення боргів (Inkassoklagenemnda) — так само, як якби це була зовнішня колекторська компанія.
Поширені помилки
- Думати, що у вас немає прав, бо до вас звертається не «справжнє колекторське агентство»
- Забути перевірити, чи надіслано попередження про стягнення із законним строком, навіть від компаній, клієнтом яких ви є
- Не скаржитися на погану поведінку, бо ви думаєте, що скаргу на того, хто не має ліцензії, ніхто не сприйме серйозно
- Платити, не перевіривши, чи вимога правомірна, лише тому, що лист виглядає офіційно
Що вам варто зробити?
Якщо ви отримали вимогу від компанії, яка стягує власні гроші, — і щось здається неправильним, — перевірте, чи дотрималася вона правил §§ 8–11. Чи отримали ви попередження про стягнення зі строком 14 днів? Чи правильна сума? Чи розумний спосіб дій?
Якщо на будь-яке з цих запитань відповідь «ні», у вас є підстави для скарги. Ви можете подати скаргу до Управління фінансового нагляду Норвегії на finanstilsynet.no або до Комісії зі скарг щодо стягнення боргів, якщо компанія приєднана до затвердженої системи комісії з розгляду скарг (nemnd).
Пам'ятайте: ви не винні нічого понад початкову вимогу та ті витрати, які закон дійсно дозволяє. Незаконні збори (gebyrer), надмірний тиск або відсутність попереджень дають вам право відхилити додаткові вимоги (tilleggskrav).