§ 9. Попередження про стягнення (inkassovarsel) та строк оплати (betalingsfrist) — ви завжди маєте отримати 14 днів

§ 9 — це перше й найважливіше правило щодо процедури у справі про стягнення боргів. Воно встановлює абсолютну вимогу: ви маєте право на письмове попередження і маєте право щонайменше на 14 днів для оплати, перш ніж може бути розпочато стягнення боргів.

Ця стаття — не лише формальність. Вона покликана дати вам реальну можливість заплатити, з'ясувати, чи вимога правильна, і висловити заперечення (innsigelse), перш ніж справа загостриться.

Розгляньмо кожну вимогу:

Попередження має надійти після дати платежу. Попередження про стягнення не можна надсилати, поки рахунок ще не оплачений, але строк ще не сплив. Ви нічого не винні за збір (gebyr) за стягнення за попередження, надіслане зарано. «Після дати платежу» означає після того, як сплив первинний строк оплати, зазначений у рахунку-фактурі.

Попередження має бути письмовим. Телефонного дзвінка недостатньо. Попередження про стягнення має бути письмовим — на папері або в електронному вигляді. Електронне спілкування дозволене згідно з § 3a, за умови що його надіслано надійним способом.

У попередженні має бути зазначено, що буде розпочато стягнення боргів. Недостатньо надіслати новий рахунок або звичайне нагадування про оплату (purring). У листі має бути прямо сказано, що буде розпочато стягнення боргів, якщо ви не заплатите.

У вас має бути щонайменше 14 днів на оплату. Строк рахується з дня, коли попередження було надіслано, а не з дня, коли ви його отримали. На практиці у вас найчастіше буде трохи менше ніж 14 днів, щоб фактично відреагувати, адже пошта може йти кілька днів.

Оплата вважається своєчасною, якщо банк отримав платіжне доручення до кінця строку. Не обов'язково, щоб гроші надійшли на рахунок отримувача. Достатньо, щоб ви дали банку доручення — наприклад, натиснули «оплатити» в інтернет-банку чи у Vipps — до закінчення строку.

Яка різниця між нагадуванням про оплату та попередженням про стягнення?

Це часто викликає плутанину. Це не одне й те саме.

Нагадування про оплату — це неформальне нагадування про платіж. Воно поширене й законне, але не дає права розпочати стягнення боргів. Закон не встановлює мінімального строку для нагадувань — компанія сама вирішує, чи надіслати одне чи п'ять нагадувань, зі строком в один день чи 14 днів.

Попередження про стягнення — це офіційний документ, який запускає врегульовану законом процедуру. У ньому має бути прямо попереджено, що буде розпочато стягнення боргів. Воно має давати щонайменше 14 днів на оплату. І його потрібно надіслати після дати платежу.

Багато компаній поєднують нагадування про оплату й попередження про стягнення в одному листі. Це допустимо, якщо лист відповідає вимогам до попередження про стягнення.

Деякі листи називають себе «нагадування 2» чи «останнє нагадування» і попереджають про стягнення боргів. Чи строк у листі становить щонайменше 14 днів і чи лист надіслано після дати платежу? Тоді це дійсне попередження про стягнення, хоч би як воно називалося.

Чи можуть вони надіслати попередження про стягнення в той самий день, коли настає дата платежу за рахунком?

Ні. Попередження має надійти «після настання дати платежу за вимогою». Це означає, що первинний строк оплати за рахунком справді має спливти. Рахунок зі строком оплати 15 квітня не може бути підставою для попередження про стягнення 15 квітня — це зарано. А от 16 квітня — можна.

Отже, попередження про стягнення — це завжди етап, що настає після первинного рахунку та його строку.

Що буде, якщо колекторська компанія (inkassoselskap) не дотрималася § 9?

Тоді процедура була незаконною. Конкретні наслідки:

Ви не зобов'язані сплачувати винагороду за стягнення (inkassosalær). Згідно з § 17 частиною четвертою не можна вимагати відшкодування збитків (erstatning) за винагороду (vederlag) колектору, якщо порушено правила §§ 9–11. Це означає, що винагорода за стягнення відпадає — навіть якщо ви винні саму суму вимоги.

Це суперечить належній практиці стягнення боргів (god inkassoskikk) згідно з § 8. Це дає вам підставу подати скаргу до Комісії зі скарг щодо стягнення боргів (Inkassoklagenemnda).

Це карається. Повторні або грубі порушення § 9 можуть каратися штрафом або позбавленням волі згідно з § 32.

Хронологія законної справи про стягнення боргів

Легко заплутатися. Ось як виглядає правильна процедура крок за кроком:

Надсилається рахунок із датою платежу (forfallsdato). Дата платежу минає без оплати. Надсилається письмове попередження про стягнення. Спливає (щонайменше) 14 днів. Строк закінчується без оплати. Тепер колектор може вжити заходів зі стягнення боргів — але тоді згідно з § 10 має бути надіслана вимога про оплату (betalingsoppfordring) з новим 14-денним строком.

Отже, ви маєте право щонайменше на два етапи з 14-денними строками (попередження про стягнення та вимога про оплату), перш ніж може бути розпочато судове стягнення (rettslig inndriving).

Чи стосується це також випадків, коли компанія стягує власні кошти?

Так. § 8 чітко вказує, що правила належної практики стягнення боргів поширюються на всю діяльність зі стягнення. А § 9 є частиною конкретного набору правил, що застосовуються «при епізодичному стягненні для інших осіб і при стягненні власних грошових вимог (pengekrav)». Ваш інтернет-провайдер, постачальник електроенергії чи фітнес-центр, які стягують власні вимоги, зобов'язані дотримуватися § 9 так само, як і зовнішнє колекторське агентство (inkassobyrå).

Ви отримали лист від колекторської компанії? Зробіть ось що:

Перевірте дату платежу в первинному рахунку. Перевірте дату на попередженні про стягнення. Чи його надіслано після дати платежу? Перевірте строк оплати в попередженні про стягнення. Чи становить він щонайменше 14 днів від дати, коли лист було надіслано?

Якщо щось не так: напишіть колекторській компанії короткий, конкретний лист і опишіть, що саме не в порядку. Зазначте, що ви не сплачуватимете винагороду за стягнення, бо процедури не було дотримано. Зверніться до Комісії зі скарг щодо стягнення боргів або до Управління фінансового нагляду Норвегії (Finanstilsynet), якщо вас не почують.

І в будь-якому разі: сплатіть те, що ви справді винні за самою вимогою — це ваш обов'язок. Оскаржувати (bestride) можна саме винагороду за стягнення, якщо процедуру порушено.