§ 4-6. Чи може банк відмовитися виконати платіж?

Основне правило полягає в тому, що банк не може не виконати погоджене платіжне доручення, якщо всі умови вашого договору про рахунок виконано. Це стосується будь-якого випадку, хто б не ініціював платіж: ви самі, надавач послуги ініціювання платежу, який діє від вашого імені, або отримувач платежу. Законодавець передбачив, що інші правила можуть встановлювати винятки.

Якщо банк усе ж відмовляє, вас мають негайно повідомити в погоджений спосіб. Повідомлення має надійти не пізніше строку зарахування коштів на рахунок отримувача згідно з § 4-12. У ньому має бути вказано причину, чому доручення не виконується, і пояснено, як можна виправити фактичні помилки, що призвели до відмови. Приклад: отримувач платежу надсилає погоджене списання, і всі умови договору про рахунок платника виконано. У такому разі банк не може його зупинити. Якщо умови не виконано і банк відмовляє, платника слід повідомити із зазначенням причини.

Відмова має наслідок: доручення, яке банк відмовляється виконати, не вважається отриманим ні щодо правил про зарахування коштів на рахунок отримувача в § 4-12, ні щодо відповідальності банку за невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання в § 4-28. § 4-12 обмежує, яку дату можна використовувати для нарахування процентів, і зобов'язує банк отримувача зарахувати суму та надати її в розпорядження одразу після надходження до банку. § 4-28 покладає на банк платника відповідальність перед платником за правильне виконання платежів, які платник ініціював сам.

Цей параграф пов'язаний із сусідніми положеннями. § 4-2 визначає, що операція вважається погодженою лише тоді, коли платник дав згоду. § 4-5 визначає, коли доручення вважається отриманим, а § 4-7 — коли його можна скасувати. § 4-10 містить правила про резервування суми на рахунку під час оплати карткою. Правило про обов'язковість положень у § 1-9, § 2-2 про час і місце платежу, § 4-21 про винагороду та збори і § 4-50 про електронні гроші для дрібних платежів — усі посилаються на цей параграф.