§ 3-7. Тягар доведення (bevisbyrde), коли клієнт (kunde) оскаржує платіж

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 3-7. Тягар доведення і вимоги до доказів щодо платіжних операцій

(1) Якщо клієнт заперечує, що схвалював здійснену платіжну операцію (betalingstransaksjon), або стверджує, що платіжну операцію було здійснено неправильно, надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) несе тягар доведення того, що платіжна операція була автентифікована, правильно зареєстрована й відображена в обліку і не зазнала впливу технічного збою чи інших помилок у наданій платіжній послузі (betalingstjeneste).
(2) Якщо платіжну операцію ініційовано через надавача послуги ініціювання платежу (betalingsfullmektig), то саме надавач послуги ініціювання платежу в межах своєї сфери відповідальності несе тягар доведення того, що платіжна операція була автентифікована і правильно зареєстрована і не зазнала впливу технічного збою чи інших помилок, пов'язаних із платіжною послугою, за яку він відповідає.
(3) Якщо клієнт заперечує, що схвалював здійснену платіжну операцію, використання платіжного інструменту, зареєстроване надавачем платіжних послуг, зокрема, за наявності, надавачем послуги ініціювання платежу, саме по собі не є достатнім для доведення того, що платіжну операцію схвалив платник (betaler), або що платник діяв шахрайськи чи умисно або через грубу необережність (grov uaktsomhet) не виконав одного чи кількох своїх обов'язків згідно з § 4-23 першою частиною та § 4-24 першою частиною. Надавач платіжних послуг, зокрема, за наявності, надавач послуги ініціювання платежу, повинен надати документи, щоб мати змогу довести, що з боку клієнта мали місце шахрайські дії, умисел або груба необережність.
(4) Для доведення того, що споживач надав згоду на платіжну операцію або шахрайськи чи умисно не виконав одного чи кількох обов'язків згідно з § 4-23 першою частиною та § 4-24 першою частиною, вимагається кваліфікована перевага ймовірності.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 3-7

Що це означає?

Цей параграф стосується спорів щодо платежів. Якщо клієнт заперечує, що схвалював здійснений платіж, або вважає, що його було виконано неправильно, тягар доведення (обов'язок надати докази) лежить на надавачеві платіжних послуг. Банк або інша платіжна установа повинні мати змогу показати, що платіж був автентифікований (особу, яка за ним стоїть, було перевірено), що його правильно зареєстровано й відображено в обліку і що технічний збій чи інші помилки в послузі на нього не вплинули.

Якщо платіж ініційовано через надавача послуги ініціювання платежу, відповідальність розподіляється. Тоді саме цей надавач повинен довести, що платіж був автентифікований і правильно зареєстрований і що збої чи помилки в його власній послузі не відіграли ролі. Це діє в межах власної сфери відповідальності цього надавача.

Третя частина стосується того, наскільки використання платіжного інструменту (наприклад, картки) є доказом. Якщо надавач платіжних послуг зареєстрував використання інструменту, саме цього не достатньо, щоб показати, що платник схвалив платіж. Цього також не достатньо, щоб показати, що платник, порушивши свої обов'язки, діяв шахрайськи, умисно або з грубою необережністю. Йдеться про обов'язки, викладені в § 4-23 першій частині та § 4-24 першій частині. Той, хто стверджує про такі порушення, повинен надати документи. Це стосується як банку, так і надавача послуги ініціювання платежу, якщо такий є.

Четверта частина посилює вимогу до доказів, коли клієнт є споживачем. Щоб встановити, що споживач схвалив платіж або свідомо порушив свої обов'язки, вимагається кваліфікована перевага ймовірності. Тож звичайної переваги ймовірності не достатньо.

Це правило є спеціальним щодо § 3-5, де вихідним принципом є те, що тягар доведення лежить на тому, хто має найкращі можливості забезпечити докази. Аналогічне правило для укладення договорів в електронній формі міститься в § 3-6. Згідно з § 4-23 клієнт повинен користуватися рахунком та інструментом відповідно до умов і вживати розумних заходів для захисту персональних даних безпеки. Згідно з § 4-24 клієнт, крім того, повинен без невиправданої затримки повідомити про втрату, крадіжку або неправомірне використання. Клієнт, який хоче, щоб платіж виправили, повинен повідомити про це не пізніше ніж через 13 місяців після списання коштів, але цей строк не діє, якщо банк не надав клієнтові інформації про платіж, якої вимагає закон.

Приклад: клієнт каже, що платіж не схвалював. Банк лише посилається на те, що платіжний інструмент було використано. Цього не достатньо.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →
Питання щодо цього параграфа