§ 3-54. Орган розгляду скарг (klageorgan) для спорів між клієнтом (kunde) і надавачем послуг (tjenesteyter)

Цей параграф створює основу для того, щоб спори між клієнтами та надавачами послуг можна було вирішувати поза судами. Уряд може затвердити орган розгляду скарг, якщо цей орган створено за домовленістю між надавачами послуг або їхніми організаціями, з одного боку, та організаціями, що представляють клієнтів, з іншого. Отже, затвердження — це можливість, а не обов'язок, і орган ґрунтується на домовленості між учасниками ринку.

Уряд також може видати підзаконний акт про діяльність органу розгляду скарг. Підзаконний акт може визначати, хто може передавати справи на розгляд і яких умов потрібно дотриматися, щоб справу було прийнято. Він може регулювати, які наслідки має розгляд для сторін, зокрема співвідношення із судами, а також обов'язковість до примусового виконання та законну силу рішень. Він може визначати, як таке вирішення спорів співвідноситься з іншим законодавством про розгляд спорів. Нарешті, він може встановлювати обов'язок надавача послуг інформувати клієнтів.

Цей параграф є останньою ланкою в ланцюжку оскарження. Обов'язок інформувати про вирішення спорів та орган розгляду скарг урегульовано в § 3-26, який зазначено як параграф, що посилається сюди. Те саме стосується § 3-8 про припинення договору та § 4-40 про обов'язок інформування під час перенесення рахунку (kontobytte).

Приклад із ролями, передбаченими законом: клієнт і надавач послуг не дійшли згоди, і надавач послуг відхилив скаргу. Якщо існує затверджений орган розгляду скарг, клієнт може передати справу на розгляд туди відповідно до правил, які, можливо, встановлено підзаконним актом. Які справи можна передати на розгляд і які наслідки має рішення, залежить від підзаконного акта.