§ 21. Новий строк після судової справи, судового рішення, примусового виконання та врегулювання боргів

§ 21 пояснює, що відбувається після того, як позовну давність перервано формальними діями. Ця стаття довга, але дуже практична. Вона стосується нового строку після судової справи, судового рішення, скарги, примусового виконання, банкрутства, розподілу спадщини та врегулювання боргів.

Перше, що потрібно зрозуміти, — це різниця між перериванням і новим строком. Переривання означає, що ви зробили щось, що зупиняє старий строк. Новий строк означає те, що діє після цього. § 21 — це правило, яке пояснює, що відбувається після переривання.

Частина перша встановлює, що якщо позовну давність перервано пред'явленням вимоги відповідно до §§ 15–19, позовна давність не настає, доки триває переслідування вимоги. Пред'явлення вимоги тут означає, що вимогу формально переслідують, наприклад, через скаргу до примирної ради (forliksklage), позовну заяву (stevning), скаргу до відповідного органу, примусове виконання, банкрутство або повідомлення про судовий процес (prosessvarsel). Простими словами: поки справа розглядається, строк позовної давності за вимогою не спливає.

Це важливо. Якщо ви подаєте скаргу до примирної ради до закінчення строку, а справа триває довго, вимога не повинна стати задавненою, поки справа триває. Інакше це було б несправедливо. Ви зробили те, що мали зробити.

Частина перша також містить спеціальне правило для утримання із заробітної плати. Якщо орган примусового виконання вирішує, що вимога має бути погашена шляхом утримання із заробітної плати, позовна давність не настає, доки діє утримання. Але існує правило 10 років. Позовна давність все ж може настати, якщо кредитор не повідомить Норвезьке агентство зі стягнення, що вимога продовжує існувати, протягом 10 років від рішення про утримання, останньої виплати або останнього повідомлення. Це правило не стосується вимог, які Норвезьке агентство зі стягнення саме має в утриманні.

Частина друга стосується судового рішення, судової мирової угоди та інших рішень. Якщо вимогу обов'язково встановлено, починає спливати новий строк позовної давності у 10 років. Обов'язково встановлено означає, що вимогу остаточно встановлено так, що це зобов'язує сторони. Типовий приклад — судове рішення, яке зобов'язує боржника (skyldner) сплатити 100 000 крон. Судова мирова угода також може бути таким прикладом.

Якщо ви отримали рішення, але вимогу не встановлено обов'язково, новий строк становить 3 роки. Це може стосуватися, наприклад, рішень, які остаточно не визначають вимогу, але все ж мають значення. У тій самій частині є також спеціальне правило щодо Парламентського омбудсмана: коли омбудсман висловлює позицію і просить орган управління розглянути справу повторно.

Частина друга також встановлює, що для пізніших відсотків, дивідендів і періодичних платежів діють окремі правила. Це означає, що навіть якщо основна вимога після судового рішення отримує строк у 10 років, відсотки, строк сплати яких настає пізніше, можуть мати коротший строк.

Частина третя стосується примусового виконання, банкрутства, судового розподілу спадщини та врегулювання боргів. Якщо ви намагаєтеся провести примусове виконання відповідно до § 17, але не отримуєте повної оплати, ви отримуєте новий 10-річний строк від завершення справи. Якщо вимогу визнано під час банкрутства або судового розподілу спадщини, ви отримуєте новий 10-річний строк від завершення розгляду щодо майна. Якщо вимога охоплюється врегулюванням боргів, ви отримуєте новий 10-річний строк від моментів, визначених законом.

Частина четверта стосується вимог, щодо яких позовну давність перервано відповідно до § 17 пункту 3 або пункту 4, тобто певних державних вимог щодо стягнення та муніципальних вимог. У такому разі новий 10-річний строк спливає від дня переривання. Для пізніших відсотків строк становить 3 роки.

Частина п'ята встановлює, що якщо позовну давність перервано відповідно до §§ 15–19, строк позовної давності для відсотків, строк сплати яких настав пізніше, не спливає, доки існує основна вимога. Це захищає вимоги щодо відсотків, які ґрунтуються на вимозі, що вже формально переслідується.

Що означає новий 10-річний строк після судового рішення?

Якщо ви отримали судове рішення щодо вимоги, ви зазвичай отримуєте новий строк позовної давності у 10 років. Це означає, що до вимоги більше не застосовується старий 3-річний строк. Судове рішення надає вимозі сильніший і тривкіший статус.

Уявіть, що у вас є рахунок-фактура (faktura) зі строком позовної давності 3 роки. Ви вчасно подаєте скаргу до примирної ради. Ви отримуєте рішення в примирній раді (forliksrådet). Коли вимогу обов'язково встановлено, новий 10-річний строк спливає від дня судового рішення або від дня, коли ви найраніше можете вимагати оплати, якщо це пізніше.

Це не означає, що вам варто чекати 10 років. Це лише означає, що у вас є новий строк. Якщо боржник не платить, вам варто розглянути примусове виконання. Якщо ви подаєте заяву про арешт майна (utlegg) і не отримуєте повного задоволення, § 21 частина третя може дати новий 10-річний строк від завершення примусового виконання.

Багато старих справ зі стягнення боргів (inkasso) тривають довго саме тому, що було отримано судове рішення, накладено арешт майна або вжито інших дій, які переривають строк. Це може здивувати боржників. Старий рахунок-фактура з 2018 року в деяких випадках може досі бути чинним, якщо щодо вимоги ухвалено судове рішення і її належним чином переслідували.

Що, якщо справа не завершилася обов'язковим рішенням?

Тоді новий строк часто становить 3 роки. § 21 частина друга встановлює, що якщо кредитор отримує рішення, але вимогу не встановлено обов'язково, новий строк позовної давності становить 3 роки.

Це може бути важливо у справах, які розглядають комісії, та в адміністративних справах. Не всі рішення такі ж сильні, як судове рішення. Деякі рішення не встановлюють вимогу обов'язково. Тоді ви не обов'язково отримуєте 10 років. Ви отримуєте 3 роки.

Те саме стосується певних справ у Парламентського омбудсмана. Якщо омбудсман висловлює позицію і просить орган державного управління розглянути справу повторно, новий строк становить 3 роки. Це означає, що після висновку омбудсмана ви повинні діяти далі.

Якщо ви не впевнені, чи рішення обов'язково встановлює вимогу, будьте обережні. Не розраховуйте на 10 років, якщо ви не впевнені. Позначте в календарі коротший строк.

Що відбувається при утриманні із заробітної плати?

Утримання із заробітної плати означає, що орган примусового виконання вирішує, що гроші мають утримуватися із заробітної плати, соціальних виплат або іншого доходу боржника. Відповідно до § 21 частини першої позовна давність не настає, доки діє утримання із заробітної плати.

Але закон містить важливе правило 10 років для кредитора. Якщо ви не повідомите Норвезьке агентство зі стягнення, що вимога продовжує існувати, протягом 10 років від рішення про утримання, останньої виплати або останнього повідомлення, позовна давність все ж може настати. Це не стосується вимог, які Норвезьке агентство зі стягнення саме має в утриманні.

Для вас як приватного кредитора (kreditor) це означає, що ви повинні стежити за тривалими утриманнями. Не розраховуйте, що система стежитиме за вимогою вічно. Записуйте дати. Стежте за виплатами. Надайте необхідне повідомлення до того, як мине 10 років.

Це типове правило, про яке багато хто не знає. Воно стосується не всіх ситуацій, але там, де воно застосовується, воно може стати вирішальним.

Що відбувається, якщо примусове виконання не дало повної оплати?

Тоді, за загальним правилом, ви отримуєте новий 10-річний строк від завершення справи відповідно до § 21 частини третьої. Це важливо. Якщо ви подаєте заяву про арешт майна, а в боржника немає грошей, справа не обов'язково програна. Ви отримуєте новий строк.

Уявіть, що у вас є судове рішення на 70 000 крон. Ви подаєте заяву про арешт майна. Орган примусового виконання нічого не знаходить. Справа завершується з висновком про відсутність майна для стягнення (intet til utlegg). Тоді ви можете отримати новий 10-річний строк від завершення справи. Якщо згодом боржник отримає роботу або нерухомість, ви можете спробувати знову.

Але ви повинні знати дату завершення справи. Саме від цієї дати обчислюється новий строк. Збережіть рішення органу примусового виконання.

Що відбувається, якщо ви помилитеся?

Якщо ви думаєте, що маєте 10 років, а насправді маєте лише 3 роки, вимога може стати задавненою (foreldet). Це може статися після рішень, які не встановлюють вимогу обов'язково.

Якщо у вас є утримання із заробітної плати і ви не дотримуєтеся правила 10 років, ви можете втратити вимогу, навіть якщо утримання діяло. Це особливо важливо у тривалих справах з невеликими утриманнями.

Якщо ви не стежите за справою після банкрутства, розподілу спадщини чи врегулювання боргів, ви також можете втратити контроль над новим строком. § 21 дає нові строки, але ви повинні знати, коли вони починаються.

Після будь-якої судової справи, судового рішення, скарги, арешту майна, банкрутства чи врегулювання боргів: запишіть дату завершення та результат. Чи вимогу обов'язково встановлено? Чи отримали ви повне задоволення? Чи вимогу визнано? Чи справу завершено без рішення по суті (realitetsavgjørelse)?

Позначте новий строк позовної давності в календарі. Використовуйте 10 років лише тоді, коли ви впевнені, що умови виконано. У разі сумніву додатково позначте 3-річний строк.

Якщо боржник не платить після судового рішення, розгляньте примусове виконання. Судове рішення — важливий крок, але саме по собі воно не дає грошей.