§ 3-23. Як надається інформація перед укладенням фінансового договору (finansavtale)

Цей параграф визначає, як виконується обов'язок щодо надання інформації за § 3-22. Основне правило: умови та інформація надаються письмово, у документі, який клієнт може зберегти. У разі дистанційного продажу споживачеві (продажу без особистої зустрічі) діє додаткова вимога: інформація також має бути подана так, щоб відповідати обраному способу дистанційної комунікації.

Частина третя пропонує практичне спрощення. Вважається, що надавач послуг виконав обов'язок, якщо клієнт отримав проєкт договору або окремого платіжного доручення, що містить умови та інформацію. Щодо поруки (коли одна особа ручається за кредит іншої) вимога трохи ширша: поручитель повинен отримати проєкт договору поруки, а також копію або проєкт кредитного договору, який має покривати його відповідальність, — обидва з відповідною інформацією.

Приклад: надавач послуг надсилає клієнтові проєкт договору з усіма умовами та інформацією до укладення договору. Тоді обов'язок щодо надання інформації вважається виконаним. Якщо клієнт є споживачем і продаж відбувається дистанційно, проєкт також має бути пристосований до способу комунікації.

Цей параграф слід читати разом із § 3-22, який встановлює сам обов'язок і його строки. Згідно з § 3-22 частиною третьою, у певних випадках дистанційного продажу інформацію можна надати одразу після укладення договору. Щодо пропозицій під час телефонної розмови § 3-39 містить власні додаткові вимоги, зокрема те, що пропозицію, про яку клієнт сам не просив, потрібно прийняти письмово. Частина четверта дозволяє встановити детальніші правила в підзаконному акті щодо того, як виконується обов'язок.

Яку саме інформацію потрібно надати, вказано в наступних параграфах: наприклад, інформацію про надавача послуг (§ 3-24), про укладення договору та право на відмову від договору (angrerett) (§ 3-25), про вирішення спорів (§ 3-26) та про користування послугою (§ 3-27). Цей параграф визначає лише рамки щодо форми, а не змісту.