§ 20. Максимальна межа витрат на стягнення

§ 20 стосується верхньої межі витрат на стягнення. Сам він не вказує, скільки саме крон ви маєте сплатити. Він каже, що органи влади можуть ухвалювати постанови з максимальними ставками. Постанова — це детальніше правило, яке доповнює закон.

Це важливо, бо інакше стягнення боргів могло б стати дуже непередбачуваним. Якщо ви винні 900 крон, було б несправедливо, якби інша сторона могла додати 5 000 крон за “адміністрування” без чітких меж. § 20 дає змогу регулювати витрати через фіксовані максимальні суми.

Параграф стосується відшкодування витрат на позасудове стягнення. Позасудове стягнення означає стягнення до того, як справа потрапить до судової системи. Це може бути попередження про стягнення (inkassovarsel), вимога про оплату (betalingsoppfordring), робота колекторського агентства (inkassobyrå) та інші звичайні дії зі стягнення боргів.

Отже, § 20 не стосується судового збору, витрат на адвоката в суді чи витрат на судовий процес. Такі витрати регулюються § 21 і правилами про судові витрати (sakskostnader). § 20 стосується звичайного етапу стягнення до того, як справа стає судовою.

Це правило захищає вас як боржника. Воно також захищає кредитора від нечітких суперечок. Коли існують максимальні ставки, легше знати, де проходить межа. Кредитор може вимагати законні витрати, але не більше за встановлену межу.

Що таке максимальна ставка?

Максимальна ставка — це найвища дозволена сума. Це не означає, що цю суму завжди можна вимагати. Це лише означає, що більше вимагати не можна.

Це важлива відмінність. Якщо колекторське агентство посилається на максимальну ставку, це автоматично не означає, що ви мусите її сплатити. Спочатку має існувати підстава для відповідальності за витрати згідно з § 17. Далі мають бути дотримані правила §§ 9, 10 і 11. Лише тоді постає питання, наскільки високою може бути сума.

Уявіть це як обмеження швидкості. Якщо обмеження — 80 км/год, це не означає, що ви завжди маєте їхати 80. Це лише означає, що швидше їхати не можна. Так само максимальна ставка означає, що витрати не можуть перевищувати межу.

Якщо вимога неправильна, якщо у вас було обґрунтоване заперечення (innsigelse) або якщо колектор порушив правила, вас можуть повністю або частково звільнити від цих витрат. Сам по собі § 20 не дає колектору права на гроші. Він лише встановлює верхню межу, коли витрати загалом можна вимагати.

Чому ставки можуть залежати від розміру вимоги?

§ 20 каже, що ставки можуть відрізнятися залежно від розміру грошових вимог. Це означає, що для малої і великої вимоги можуть діяти різні максимальні межі.

Причина практична. Вимога на 350 крон не повинна тягнути за собою такий самий рівень витрат, як вимога на 350 000 крон. Великі вимоги можуть потребувати більше супроводу, більше перевірок і нести більший ризик. Але й для великих вимог мають існувати межі.

Це не означає, що великі вимоги дають необмежене право на високі збори (gebyr). Ставки все одно мають бути встановлені постановою. Вони мають відповідати системі закону. Колектор не може сам вирішити, що велика вимога автоматично дає додатковий збір, бо “справа серйозна”.

Для вас як боржника це означає, що завжди варто дивитися на основну вимогу (hovedkrav). Яким був розмір початкової вимоги? Яку ставку застосовано? Чи розраховано витрати за правильним рівнем? Якщо основна вимога неправильна, розрахунок витрат теж може бути неправильним.

Чи стосується § 20 і колекторських агентств, і самостійного стягнення?

Так, положення може стосуватися обох випадків. У ньому згадано витрати на залучення колектора. Зазвичай ідеться про колекторське агентство. Але в ньому також згадано “інші витрати на позасудове стягнення”. Це може охоплювати інші дії щодо прострочених вимог.

Це пов'язано з § 19, який дозволяє фіксовані суми за нагадування про оплату (purring), попередження про стягнення та вимогу про оплату при самостійному стягненні (egen inndriving). § 20 додатково дає можливість встановлювати максимальні межі.

Суть у тому, що витрати після дати платежу (forfall) не повинні бути відкритим полем. Незалежно від того, чи стягує борг колекторське агентство, чи сам кредитор, суми повинні мати правову підставу. Правова підстава означає юридичне обґрунтування. Має існувати правило, яке дозволяє вимагати цю суму.

Що робити, якщо вимагають більше за максимум?

Тоді ви можете оскаржувати (bestride) суму. Робіть це письмово. Напишіть, що оскаржуєте витрати на стягнення, бо вони перевищують законні ставки, і попросіть розрахунок.

Вам не обов'язково оскаржувати основну вимогу. Якщо ви винні основну суму, можете її сплатити. Водночас можете заперечити проти витрат. Часто це найпростіше рішення.

Якщо колектор і далі вимагає завищені витрати, це також може бути важливим з погляду правил належної практики стягнення боргів (god inkassoskikk). Тиснути на людину через витрати без законної підстави може бути неправомірно.

Завжди перевіряйте розрахунок вимоги. У ньому мають бути окремо вказані основна вимога, відсотки та витрати. Якщо все об'єднано в одну загальну суму, попросіть деталізацію.

Зверніть увагу на дати. Коли настала дата платежу? Коли надіслано попередження про стягнення? Який строк вам дали? Чи заплатили ви в межах строку?

Якщо не впевнені, попросіть розрахунок. Напишіть коротко: “Прошу надати детальний розрахунок витрат на стягнення та підставу для застосованої ставки.”

Якщо у вас є заперечення щодо основної вимоги, напишіть про це чітко. Не пишіть лише “я не згоден”. Поясніть чому. Додайте документи.

Ніколи не сплачуйте незрозумілий збір лише тому, що лист виглядає суворо. Але й не ігноруйте лист. Відповідайте письмово в межах строку.