§ 4-37. Обов'язки старого банку під час перенесення рахунку (kontobytte)

Цей параграф визначає, що повинен зробити старий банк (надавач платіжних послуг, який переносить рахунок), коли споживач змінює банк. Ці дії запускаються запитом нового банку та довіреністю споживача. Банк надсилає новому банку переліки регулярних доручень і дозволів на прямий дебет, які мають бути перенесені, а також інформацію про регулярні надходження та списання за останні 13 місяців. У дату, яку обрав споживач, старий банк припиняє регулярні доручення, переказує залишок коштів, якщо він є, і закриває рахунок.

Друга частина встановлює строк. Переліки та інформацію слід надіслати протягом п'яти робочих днів. Споживач також може отримати їх сам, якщо попросить про це.

Третя частина дозволяє старому банку відмовити в закритті рахунку в обрану дату у двох випадках: споживач має непогашені зобов'язання, пов'язані з рахунком, або ще триває строк повідомлення про розірвання договору згідно з § 4-42 частиною першою. Згідно з § 4-42 клієнт (kunde) може будь-коли розірвати договір про рахунок (kontoavtale), і для споживача строк повідомлення не може перевищувати один місяць. У такому разі банк повинен негайно повідомити споживача, що рахунок не може бути закритий, і вказати причину.

Четверта частина стосується банків, які не мають систем для автоматичного перенаправлення надходжень і списань на новий рахунок. Вони повинні припинити приймати такі операції з дати, яку обрав споживач, і пояснити платнику або отримувачу, чому операцію не прийнято.

Цей параграф має дзеркальний відповідник у § 4-38, який описує, що повинен зробити новий банк. Для перенесення рахунку між державами ЄЕЗ (EØS) діють окремі правила в § 4-39, який посилається на перші два обов'язки з цього параграфа. Згідно з § 4-41 старий банк не може стягувати плату за інформацію згідно з частиною першою, пунктами a і b, ні зі споживача, ні з нового банку. Назва § 4-35 — «Довіреність на здійснення перенесення рахунку».