§ 3-32. Полегшений обов'язок надавати інформацію для деяких платіжних послуг

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 3-32. Особливі правила щодо обов'язку надавати інформацію для деяких платіжних послуг

(1) У договорах відповідно до розділу 4 для послуг, зазначених у пунктах a–d, достатньо, щоб відповідна інформація згідно з §§ 3-24 – 3-31 була надана в легкодоступний спосіб і щоб було повідомлено, де її надано, проте див. третю частину. Крім того, надавач послуг (tjenesteyter) повинен надавати інформацію за такими правилами:
  1. У разі разових платіжних операцій (betalingstransaksjon), зазначених у § 4-51, надавач платіжних послуг (betalingstjenesteyter) на запит повинен надати клієнтові (kunde) письмовий документ з інформацією, зазначеною в § 3-28 пункт a про витрати та пункт c про відсотки, а також у § 3-30 пункт a про те, що клієнт має вказати, щоб платіжне доручення (betalingsoppdrag) могло бути правильно ініційоване або виконане, і пункт c про момент або граничний строк отримання платіжного доручення.
  2. У разі послуг ініціювання платежу надавач послуги ініціювання платежу (betalingsfullmektig) на запит повинен надати платникові (betaler) письмовий документ з інформацією про разові платіжні операції відповідно до пункту a та інформацією про контактні дані надавача послуги ініціювання платежу тощо згідно з § 3-24 пункти a–d.
  3. У разі послуг надання інформації про рахунок (kontoinformasjonstjeneste) уповноважена особа з надання інформації повинна забезпечити клієнтові простий доступ до інформації, зазначеної в § 3-28 пункт a про витрати, та в § 3-30 пункт d про максимальний строк виконання послуги.
  4. У разі договору про електронні гроші малої вартості, зазначеного в § 4-50, надавач платіжних послуг повинен забезпечити клієнтові простий доступ до інформації, зазначеної в § 3-27 пункт a, про найважливіші характеристики послуги, зокрема про те, як можна використовувати платіжний інструмент (betalingsinstrument), відповідальність, стягувані збори та іншу важливу інформацію, необхідну для того, щоб клієнт міг ухвалити поінформоване рішення.
(2) Якщо обов'язок надавати інформацію згідно з цим параграфом покладено більш ніж на одного надавача послуг, відповідно застосовується § 4-51.
(3) Якщо договір згідно з першою частиною укладається шляхом дистанційного продажу споживачеві, відповідно до правил §§ 3-22 і 3-23 все ж має бути надано інформацію про
  1. можливий строк для прийняття пропозиції, зазначений у § 3-25 пункт d
  2. умови та порядок використання можливого права на відмову від договору (angrerett), зазначені в § 3-25 пункт h
  3. законодавство, на якому ґрунтується діяльність із дистанційного продажу, зазначене в § 3-26 пункт c
  4. гарантійні фонди та схеми компенсації, зазначені в § 3-27 пункт b
  5. особливий ризик, пов'язаний із фінансовими інструментами тощо, зазначений у § 3-27 пункт c
  6. можливі інші умови, зазначені в § 3-27 пункт d
  7. можливі витрати, крім платежів надавачеві послуг, зазначені в § 3-28 пункт f
  8. доступні способи оплати, зазначені в § 3-28 пункт g.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 3-32

Що це означає?

Основне правило розділу 3 полягає в тому, що клієнт заздалегідь отримує всю відповідну інформацію. Цей параграф робить послаблення для деяких платіжних послуг: тут достатньо, щоб інформація з § 3-24 – § 3-31 була легкодоступною і щоб клієнтові повідомили, де її можна знайти. Так надавач послуг може послатися на вже доступну інформацію замість того, щоб надсилати її знову.

Для деяких послуг додатково діють окремі мінімальні вимоги. У разі разових платежів клієнт може попросити письмовий документ, де вказано витрати, відсотки, що потрібно зазначити і коли доручення вважається отриманим. Якщо клієнт користується послугою ініціювання платежу, надавач послуги ініціювання платежу на запит має видати письмовий огляд операцій і свої контактні дані. У разі послуг надання інформації про рахунок клієнт повинен мати простий доступ до інформації про витрати та про те, скільки часу займає послуга, а в разі електронних грошей малої вартості (платіжних інструментів із низькими лімітами сум, визначених у § 4-50) — до інформації про характеристики, відповідальність і збори.

У разі дистанційного продажу споживачеві діє важлива противага. Тоді клієнт все ж має отримати інформацію згідно з правилами § 3-22 і § 3-23, зокрема про строк для прийняття пропозиції, право на відмову від договору, гарантійні схеми, особливий ризик фінансових інструментів і доступні способи оплати. Також треба повідомити, яке законодавство є підставою для дистанційного продажу. Отже, послаблення не діє повністю, коли продаж відбувається на відстані.

Якщо обов'язок надавати інформацію покладено на кількох надавачів послуг, відповідно застосовується § 4-51. Згідно з § 4-51 надавач платіжних послуг, який виконує разову операцію, не зобов'язаний надавати інформацію, яку клієнт уже отримав або отримає за договором з іншим надавачем платіжних послуг. Правила про письмове укладення договору, зміст договору та мовчазну згоду на зміни також не застосовуються до таких разових договорів, які не пов'язані з договором про рахунок (kontoavtale) чи іншим рамковим договором.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →