§ 2-9. Повернення суми кредиту

Цей параграф визначає, як здійснюється розрахунок за кредитом. Якщо ви погашаєте кредит, ви маєте сплатити відсотки, комісії та інші витрати до дня платежу включно. Виняток — дострокове повернення кредиту із фіксованою ставкою (fastrentekreditt), яке регулює § 2-10. В інших випадках загальне правило таке: кредитор може вимагати повернення кредиту з нарахованими відсотками та витратами, коли забажає, якщо інше не встановлено. Боржник також може сплатити всю суму або її частину раніше погодженого строку.

Третя частина вирішує практичну проблему. Якщо боржник сплачує черговий або інший частковий платіж, не зазначивши, до чого він належить, і з обставин не випливає інше, платіж зараховується в погашення найстарішої вимоги за кредитним договором, строк сплати якої настав. Приклад: боржник переказує суму без примітки, а строк сплати двох платежів уже настав. Тоді сума йде на погашення того платежу, строк якого настав першим.

Четверта частина посилається на Закон про відсотки за прострочення платежу. Він застосовується, коли платіж у зв'язку з кредитним договором надходить із запізненням, якщо договір не містить умов, вигідніших для боржника. Щодо іпотечного кредиту боржник користується § 4 Закону про відсотки за прострочення платежу, навіть якщо він не є споживачем. Цей параграф передбачає, що відсотки за прострочення (forsinkelsesrente) можуть бути пом'якшені (зменшені), якщо боржник мав обґрунтовану причину відмовитися платити. Крім того, кредитор не може вимагати інших комісій чи усереднено розрахованих статей збитків, ніж ті, які дозволяє закон про стягнення боргів (inkassoloven), і від цих правил не можна відступати на шкоду боржнику.

§ 2-10 дає кредитору право вимагати покриття збитків у разі дострокового повернення кредиту із фіксованою ставкою, якщо це передбачено договором. Боржник відповідає не більше ніж за відсотки, які інакше були б сплачені. Якщо кредитор може вимагати покриття збитків, боржнику в тій самій мірі має бути зарахований прибуток, який отримав кредитор. § 2-11 та § 2-12 застосовуються після сплати вимоги: боржник і поручитель (kausjonist) мають отримати письмове підтвердження, а кредитор має забезпечити, щоб заставу (pant) та інше забезпечення було знято або звільнено, якщо не погоджено інше.