§ 47. Підзаконні акти про систему туристичних гарантій

Цей параграф надає міністерству повноваження доповнювати правила про гарантії підзаконним актом (правилами, які видає уряд або міністерство на підставі закону). Закон встановлює рамки. Тому деталі того, як система працює на практиці, можуть міститися в підзаконних актах. Параграф має три частини, і кожна з них визначає окрему сферу, яку можуть охоплювати підзаконні акти.

Перша частина стосується фонду та фінансів. Міністерство може встановлювати правила про те, як організований і як працює Норвезький фонд туристичних гарантій, про розмір гарантії, про винятки з обов'язку надавати гарантію та про розмір річного збору. Друга частина є ширшою правовою підставою для всього, що потрібно для впровадження системи. Тут окремо зазначено, що підзаконний акт може вимагати, щоб гарантію було надано до початку маркетингу туристичних пакетів і окремих туристичних послуг. Третя частина стосується адміністративної співпраці фонду з іншими контактними пунктами.

Цей параграф слід читати разом з рештою розділу 8. Обов'язок надавати гарантію та річний збір випливають із § 42. Що покриває гарантія, зазначено в § 43, а § 44 вимагає, щоб гарантії в будь-який момент вистачало для обороту, на який поширюється обов'язок надавати гарантію. Повноваження видавати підзаконні акти щодо розміру дає міністерству змогу визначити, як це розраховується. Порядок подання вимог, зокрема строк у шість місяців, визначено в § 45. Роль фонду як адміністратора, контролера та контактного пункту випливає з § 46.

Приклад: міністерство хоче, щоб організатор (arrangør) не мав права рекламувати туристичні пакети, доки не буде надано гарантію. Друга частина дає змогу включити таку вимогу до підзаконного акта.

Цей параграф є повноваженням, а не правилом, яке безпосередньо щось зобов'язує робити. Що фактично діє для суб'єктів господарювання (næringsdrivende), залежить від того, що міністерство встановило в підзаконному акті в цих межах.