§ 4-16. Послуги за дорученням (fullmakttjenester): чим може користуватися клієнт (kunde) і чого мають дотримуватися компанії

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Клієнт може користуватися послугами за дорученням щодо власних платіжних рахунків (betalingskonto), доступних в інтернеті, і банк не може вимагати окремого договору з компанією.
Якщо компанії відмовляють у доступі, клієнт має отримати повідомлення про це із зазначенням причини, за винятком випадків, пов'язаних із безпекою та вимогами закону.
Компанія має захищати інформацію безпеки, використовувати дані лише для надання послуги та мати явну згоду клієнта.

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 4-16. Умови щодо послуг за дорученням

(1) Клієнт може за договором із надавачем послуги ініціювання платежу (betalingsfullmektig) або надавачем інформаційних послуг за дорученням (opplysningsfullmektig) (уповноваженою компанією (fullmaktforetak)) користуватися послугами за дорученням щодо власних платіжних рахунків, які доступні в інтернеті, див. § 1-6. Не можна ставити умовою наявність договору між надавачем рахунку (kontotilbyder) та уповноваженою компанією про виконання послуг за дорученням.

(2) Якщо надавач рахунку відмовив уповноваженій компанії в доступі, надавач рахунку має негайно й у погоджений спосіб повідомити клієнта про відмову та зазначити її причину. За можливості інформацію слід надати до того, як у доступі буде відмовлено. Перше та друге речення не застосовуються, якщо під загрозою опиняються об'єктивно обґрунтовані міркування безпеки або якщо надання клієнтові цієї інформації суперечило б закону чи правилам, ухваленим на підставі закону.

(3) Уповноважена компанія має забезпечити, щоб персональна інформація безпеки клієнта не була доступна нікому, крім емітента інформації безпеки та самого клієнта. Якщо уповноважена компанія передає персональну інформацію безпеки клієнта, це має відбуватися через безпечні та ефективні канали.

(4) Якщо інше спеціально не визначено, уповноважена компанія не має використовувати, зберігати чи в інший спосіб застосовувати доступ до інформації для інших цілей, ніж виконання послуги за дорученням, про яку клієнт явно попросив, і не має запитувати чутливі платіжні дані, зокрема персональну інформацію безпеки, яку можна використати для шахрайства. Інформація про номер рахунку та власника рахунку не є чутливими платіжними даними для уповноваженої компанії.

(5) Послуги за дорученням надаються лише тоді, коли клієнт дав явну згоду на послугу за дорученням. Послуга за дорученням має надаватися відповідно до згоди клієнта.

(6) Уряд (Kongen) може підзаконним актом (forskrift) встановити детальніші правила щодо умов, зазначених у частинах з першої по п'яту та в §§ 4-17 і 4-18.

Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 4-16

Що це означає?

Цей параграф дає клієнтові право користуватися послугами за дорученням щодо власних платіжних рахунків, доступних в інтернеті. У § 1-6 закон пояснює, що послуга за дорученням охоплює як послуги ініціювання платежу, які запускають платежі з рахунку, що його надає інший надавач послуг (tjenesteyter), так і послуги надання інформації про рахунок (kontoinformasjonstjeneste), тобто інтернет-послуги, які збирають інформацію про рахунки. Надавач рахунку не може вимагати, щоб між ним і уповноваженою компанією існував договір.

Якщо надавач рахунку відмовляє уповноваженій компанії в доступі, клієнт має отримати повідомлення негайно, у погоджений спосіб і з зазначенням причини. За можливості повідомлення має надійти до того, як у доступі буде відмовлено. Виняток — коли під загрозою опиняються об'єктивно обґрунтовані міркування безпеки або коли інформування клієнта суперечило б закону.

Уповноважена компанія має власні обов'язки. Персональна інформація безпеки клієнта не має бути доступна нікому, крім того, хто її видав, і самого клієнта, а передавати її слід через безпечні та ефективні канали. Компанія не має використовувати чи зберігати інформацію для інших цілей, ніж послуга, про яку клієнт явно попросив, і не має запитувати чутливі платіжні дані. Номер рахунку та власник рахунку не вважаються чутливими даними. Послугу можна надавати лише за явної згоди клієнта і відповідно до неї.

§ 4-17 і § 4-18 докладніше визначають умови для кожного виду послуг, а частина шоста дозволяє уряду встановлювати умови підзаконним актом. § 4-14 зобов'язує надавача послуги ініціювання платежу надавати інформацію після того, як доручення виконано. § 4-19 і § 4-20 стосуються інформації про рахунок, яку банк сам має надавати клієнтові.

Приклад: клієнт користується послугою за дорученням, і надавач рахунку закриває доступ для уповноваженої компанії. Надавач рахунку, як правило, має повідомити клієнта із зазначенням причини, і за можливості — заздалегідь. Якщо йдеться про об'єктивно обґрунтовані міркування безпеки, він звільняється від цього обов'язку.

Пов'язані параграфи

Усі §§ Закону про фінансові договори →