§ 4-14. Що надавач послуги ініціювання платежу повинен повідомити після платежу

Цей параграф зобов'язує надавача послуги ініціювання платежу (сервіс, який ініціює платіж від імені клієнта (kunde)) надавати інформацію одразу після ініціювання платіжного доручення. Той самий вид послуги згадано в § 4-16, де сказано, що клієнт може користуватися такими послугами щодо власних платіжних рахунків (betalingskonto), доступних в інтернеті.

Перша частина стосується інформації для платника і, коли це доречно, для отримувача. Платник повинен отримати підтвердження, що доручення правильно ініційовано в надавача рахунку, а також інформацію про суму і референс, що ідентифікує платіж. Якщо є комісії на користь надавача послуги ініціювання платежу, їхній розмір має бути зазначено, з розбивкою на окремі позиції, де це доречно. Друга частина дає отримувачу більше: всю інформацію, що супроводжувала платіж, і референс, за яким можна встановити, хто є платником. Усе це має бути надано одразу після ініціювання доручення.

Цей параграф слід читати разом із § 4-15, який зобов'язує банк надавати інформацію. Перш ніж виконати доручення, банк на запит повинен повідомити про комісії та про те, скільки часу може тривати операція. § 4-17 встановлює межі того, що може робити надавач послуги ініціювання платежу. Він ніколи не повинен володіти коштами клієнта чи розпоряджатися ними, не може змінювати отримувача, суму чи інші ознаки і може запитувати лише необхідну інформацію. Іншу інформацію про платника можна передати отримувачу лише за явною згодою платника. § 4-18 стосується послуг надання інформації про рахунок (kontoinformasjonstjeneste), за яких надавач такої послуги повинен мати доступ лише до визначених рахунків і операцій на них.

Приклад: надавач послуги ініціювання платежу ініціював платіж для платника. Одразу після цього він повинен надати платнику підтвердження, суму і референс. Отримувач повинен отримати референс, що показує, хто є платником, а також інформацію, що супроводжувала платіж.