§ 3-17. Обов'язки постачальника рішень для електронного підпису

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 3-17. Обов'язки постачальників рішень для електронного підпису

(1) Постачальник повинен одночасно з наданням даних для створення електронного підпису у розпорядження для використання повідомити власника підпису (rettighetshaver) про те, як сповіщати про зловживання. Постачальник повинен забезпечити, щоб сповіщення про зловживання могло бути прийняте в будь-який час. Після отримання сповіщення постачальник повинен негайно запобігти будь-якому подальшому використанню даних для створення електронного підпису.
(2) Постачальник повинен письмово підтвердити отримання сповіщення про зловживання. Постачальник повинен мати змогу надати документацію про отримане сповіщення щонайменше протягом 18 місяців після отримання сповіщення.
(3) Доступ до використання даних для створення електронного підпису надається власнику підпису лише на підставі запиту самого власника підпису, крім випадків, коли дані для створення електронного підпису замінюють раніше видані дані для створення електронного підпису.
(4) Постачальник несе ризик під час пересилання даних для створення електронного підпису, зокрема інформації з безпеки, яка має запобігати зловживанню даними для створення електронного підпису.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 3-17

Що це означає?

Цей параграф покладає на постачальника (тобто того, хто надає рішення для підпису, див. § 3-16) обов'язки, пов'язані зі зловживанням підписом. Коли дані для підпису (дані, за допомогою яких створюється підпис) надаються у розпорядження, постачальник повинен одночасно повідомити власника підпису, як сповіщати про зловживання. Постачальник має подбати, щоб сповіщення можна було прийняти завжди, і негайно зупинити подальше використання після отримання сповіщення. Важливо розрізняти постачальника і надавача послуг (tjenesteyter): постачальник надає рішення для підпису, а надавач послуг укладає фінансовий договір (finansavtale) з клієнтом (kunde).

Друга частина вимагає від постачальника письмового підтвердження того, що сповіщення отримано. Постачальник повинен мати змогу надати документацію про сповіщення щонайменше протягом 18 місяців після його надходження.

Третя частина не допускає, щоб хтось отримав доступ до даних для підпису без того, щоб власник підпису сам про це попросив. Виняток — коли нові дані замінюють раніше видані дані. Четверта частина покладає ризик під час пересилання на постачальника, зокрема щодо інформації з безпеки, яка має запобігати зловживанню. Отже, саме постачальник, а не власник підпису, несе ризик того, що дані та інформація з безпеки дійдуть до належної особи.

Приклад: власник підпису виявляє зловживання і сповіщає постачальника. Тоді постачальник повинен негайно зупинити подальше використання даних для підпису і письмово підтвердити, що сповіщення отримано.

Поняття «постачальник», «власник підпису» і «зловживання» визначено в § 3-16. § 3-18 покладає подібний обов'язок інформування на надавача послуг, який пропонує укладення договору з електронним підписом (elektronisk signatur). § 3-19 стосується обов'язків власника підпису, а § 3-20 і § 3-21 — відповідальності власника підпису за збитки у разі зловживання та можливості її зменшити. Зокрема § 3-20 встановлює межі того, скільки надавач послуг може вимагати від власника підпису як відшкодування збитків (erstatning).

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →