§ 3-16. Електронний підпис: поняття та сфера застосування

Закон про фінансові договори (Finansavtaleloven)·LOV-2020-12-18-146

Машинний переклад з норвезької. Чинним є норвезький текст. Читати оригінал норвезькою.Norsk English العربية Polski Українська

Коротко

Текст закону (неофіційний переклад)

§ 3-16. Визначення та сфера застосування

(1) У §§ 3-17–3-21 під такими поняттями розуміється:
  1. електронний підпис: кваліфікований електронний підпис відповідно до Регламенту (ЄС) № 910/2014 про електронну ідентифікацію та довірчі послуги для електронних транзакцій на внутрішньому ринку та правил, встановлених у Законі про електронні довірчі послуги (lov om elektroniske tillitstjenester) або на його підставі
  2. власник підпису: фізична особа, яка має право створювати електронний підпис, що може використовуватися для укладення договору про фінансову послугу (finansiell tjeneste)
  3. постачальник: постачальник довірчих послуг, який надає одну або кілька кваліфікованих довірчих послуг, якому наглядовий орган присвоїв статус кваліфікованого і який пропонує електронну послугу, що полягає у створенні, перевірці та валідації електронних підписів
  4. зловживання: втрата, крадіжка або неправомірне заволодіння даними для створення електронного підпису.
(2) Правила §§ 3-17–3-21 так само застосовуються до створення електронних печаток юридичними особами.
(3) Уряд може підзаконним актом встановити, що правила цього параграфа та §§ 3-17 і 3-18 повністю або частково так само застосовуються до інших рішень для електронного підпису.
Джерело: Lovdata — Finansavtaleloven (Закон про фінансові договори) § 3-16

Що це означає?

Цей параграф пояснює чотири поняття, які використовуються у §§ 3-17–3-21. Електронний підпис тут означає кваліфікований підпис згідно з правилами ЄС про електронну ідентифікацію, а не будь-який цифровий підпис. Власник підпису — це фізична особа, яка має право створювати підпис, і ніколи не підприємство. Постачальник — це постачальник довірчих послуг, якого наглядовий орган визнав кваліфікованим. Зловживання означає, що дані підпису були втрачені, викрадені або неправомірно привласнені іншими особами.

Друга частина розширює сферу застосування: §§ 3-17–3-21 так само застосовуються, коли юридичні особи створюють електронні печатки. Третя частина дозволяє уряду підзаконним актом визначити, що цей параграф та §§ 3-17 і 3-18 повністю або частково застосовуються також до інших рішень для електронного підпису.

Ці поняття використовуються в наступних параграфах. § 3-17 зобов'язує постачальника повідомити власника підпису, як повідомляти про зловживання, забезпечити можливість приймати повідомлення в будь-який час і негайно припинити подальше використання після отримання повідомлення. Постачальник також має письмово підтвердити отримання повідомлення і бути здатним документально це підтвердити щонайменше протягом 18 місяців. § 3-18 вимагає, щоб надавач послуг (tjenesteyter), який пропонує підписи, мав легкодоступну інформацію про те, як повідомляти. § 3-19 стосується обов'язків власника підпису, зокрема захищати персональну інформацію безпеки. § 3-20 обмежує відповідальність за відшкодування збитків (erstatning) через власну частку відповідальності (egenandel), а § 3-21 дозволяє зменшити відповідальність власника підпису в межах власної частки.

Приклад: власник підпису використав підпис, щоб укласти фінансовий договір (finansavtale) з надавачем послуг. Поняття «постачальник» у такому разі стосується постачальника самого рішення для підпису, а не надавача послуг. Ця різниця важлива, бо постачальник і надавач послуг мають різні обов'язки згідно з §§ 3-17 і 3-18.

Пов'язані параграфи
Усі §§ Закону про фінансові договори →